Connect with us

З життя

Наполню твоё сердце любовью

Published

on

Кто бы мог подумать, что две неразлучные подруги, дружившие с малых лет, окажутся по разные стороны обиды, боли и молчания. В деревне Заречье, где дома выстроились вдоль единственной улицы, а соседи знают всё друг о друге, шушукались бабушки у калиток:

— Слышала, Алёнка с Дашкой теперь и слова не скажут? А раньше — как две капли воды, всё вместе, всё сообща… Теперь — будто чужие.

А причина была проста, хоть и горька. Молчание между Алёной и Дарьей началось не на пустом месте. Всё шло от их детей. Маша, дочь Алёны, и Миша, сын Даши, росли неразлучными. Вместе бегали в школу, купались в речке, собирали малину в лесу, ловили карасей и мечтали о взрослой жизни.

Маша — огонь: смелая, упрямая, всегда первая затевала приключения. Миша — тихий, рассудительный, с доброй улыбкой и взглядом, который понимал больше, чем слова. Она тащила его за собой — он не сопротивлялся. Так было всегда.

Их матери, Алёна и Дарья, тоже дружили с детства. Жили через двор, заходили друг к другу без стука. Их дружба шла ещё от бабушек, и замуж обе вышли почти в одно время — за мужчин, которые, как выяснилось, оказались не сахар.

Алёна развелась первой. Синяк под глазом, дрожащие руки — и всё стало ясно. Муж — пьяница, поднял руку. Она молча выставила его за порог. Даша поддержала подругу, хотя и сама маялась: её муж внезапно заявил, что Миша — не его ребёнок. В припадке ревности даже схватил нож.

— Мой сын — не его сын, представляешь? — смеялась сквозь слёзы Даша. — Будто я гулящая… Да я только с ним.

Обе остались одни. С детьми. Но держались.

Миша после школы выучился на тракториста, Маша уехала в Москву — поступила в институт. Он вскоре ушёл в армию. Она приехала проводить. Три дня не расставались.

А потом началась жизнь врозь. Сначала Маша приезжала каждые выходные — с гостинцами, с новостями. Забежала к Даше — рассказывала, какие письма пишет Миша, как у него служба. А потом — реже, всё реже… В апреле совсем пропала.

— Чего твоя Машка не показывается? — спрашивала Даша у Алёны.

— Занята. Учёба. Экзамены.

Но Даша чувствовала — что-то не так. Подруга стала замкнутой, глаза потухли. А потом Алёна вдруг собралась в столицу — «навестить дочку».

Вернулась — ещё тише, чем уезжала.

— Говори, — ворвалась к ней вечером Даша. — Что там у тебя стряслось?

Алёна вздохнула:

— Да уж… Машка замужем. Ждёт ребёнка.

Мир рухнул. Даша выбежала, будто ошпаренная. В ту же ночь написала Мише письмо. Дальше — боль, молчание, ледяная стена.

После армии Миша не вернулся. Уехал с другом на Урал. Работал на шахте, не щадя себя. Только работа и заглушала боль. За четыре года заглянул домой один раз — помочь матери. А Маша словно сквозь землю провалилась. Ни с мужем, ни с ребёнком в родную деревню не приезжала.

А потом… Однажды утром почтальонша принесла Даше весточку:

— Алёнка приболела. Просила тебя зайти. Очень надо поговорить.

— Мы не общаемся, — отмахнулась Даша.

— Но она очень просила. Сама.

И Даша пошла. Вошла — Алёна лежит на кровати, под тёплым пледом, на столике — таблетки, кружка чая.

— Недужится?

— Видно, всё навалилось…

Долго молчали. Потом Алёна взяла подругу за руку и прошептала:

— Прости меня, Даш… Я должна тебе всё рассказать…

И рассказала. Всю правду.

Через час Даша неслась домой, схватила телефон:

— Мишенька, приезжай. Мне плохо… Очень. Приезжай скорее.

Миша примчался через два дня. И обомлел — мать бодра, хлопочет на кухне, смеётся.

— Мам, ты точно больна?

— Всё в порядке, сынок… Просто рада тебя видеть.

— Я на речку схожу, хорошо? Соскучился.

Он стоял у воды, смотрел на течение — и видел перед собой Машу. Её смех, её глаза… Боль сжимала сердце.

— Привет, Миш, — услышал он за спиной.

Оборачивается — она. Маша. А рядом — мальчик. Четырёхлетний, весёлый, с его носом. С его улыбкой.

— Это… — прошептал он.

— Это твой сын, — тихо сказала она. — Знакомься, это Ваня. Ваня, это папа.

— Но… как… Почему?

— Никакого мужа не было. Всё, что тебе говорили — ложь. Мама боялась позора. Запретила мне появляться здесь. А твоя мать сказала, что ты женился.

— Я? Женился? Нет. Никого у меня не было.

— Я и не верила. Пока моя мама не слегла. Перестала есть, молчала, а потом расплакалась. Всё рассказала. Умоляла простить. Она не знала, что ты — отец. А теперь… теперь она хочет, чтобы ты знал: это твой сын.

Миша молчал. Потом медленно опустился на колени, обнял мальчика. Слёзы душили.

— Прости меня… Всё это время я думал, что потерял тебя навсегда.

— А теперь мы здесь. И Ваня здесь. И мы ждали тебя, Мишенька. Все эти годы.

— Наполни мою душу любовью, Маш… Пожалуйста…

— Уже наполняю, — прошептала она, прижимаясь к нему. — Будем жить. Вместе.

И они пошли — вдоль реки, к дому, где их ждали две женщины, которых связывало нечто большее, чем обида. Ждали разговор, прощение и начало новой семьи. С запоздалым, но настоящим счастьем.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + шість =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Що вона відкрила в ньому через десять років

Ох, слухай, це була така зустріч… Ніби вічність минула. Рівно десять років пройшло з того останнього дзвоника в нашій сільській...

З життя1 годину ago

Благородна зрада — історія однієї ілюзії

Благородний зрадник — історія однієї ілюзії Ми познайомилися тоді, коли будь-яке кохання здається призначенням. Іван був незграбним, худим хлопцем з...

З життя2 години ago

Як він посмів? Історія тріщини в шлюбі

“Як він сміє? Історія однієї тріщини у шлюбі” – Годі, з мене досить! – гримнув кулаком об стіл Ігор, і...

З життя2 години ago

Як він наважився? Історія однієї тріщини в шлюбі

«Як він сміє?» – сторінка із щоденника «Годі!» – Іван ударив кулаком по столу, аж тарілки дзенькнули. – Щоб більше...

З життя3 години ago

Татова година: повернення тепла

Усередині магазину біля полиці з хлібом він помітив хлопчика. Той стояв нерухомо, немов вибирав не батони, а чекав когось –...

З життя3 години ago

Повернення тепла: тато на годину

Олесь помітив хлопчика у магазині біля полиці з хлібом. Той стояв нерухомо, ніби вибирав не буханку, а чекав когось, хто...

З життя4 години ago

Що вона відкрила в ньому через десять років

Що вона в ньому знайшла — через десять років Ми чекали цієї зустрічі, здавалося, цілу вічність. Минуло рівно десять років...

З життя5 години ago

Ніби порожньо, але багато значить

Ніби порожнеча, а значить багато Ольга їхала у тролейбусі №14, що пробирався крізь засніжений Київ. Сіла біля вікна, вп’ялила погляд...