Connect with us

З життя

Наприкінці вечора офіціантка здивувала: усе вже оплачено закладом, і сума була немаленька

Published

on

Коли ми навчалися у школі, витворяли чимало дурниць. Напевно, це один із найсвітліших етапів у житті кожної людини. Стільки спогадів, відкриттів та іноді розчарувань. Цього року минає вже 20 років, як ми закінчили школу. Оскільки я завжди була найініціативнішою у класі і підтримувала зв’язок із більшістю однокласників, то й організацію зустрічі взяла на себе.

Клас у нас був невеликий, тому роздати запрошення було нескладно. Хтось обіцяв прийти, хтось відмовився через життя за кордоном, але більшість усе ж сказала, що буде. Єдиний, кого я не могла знайти, був Андрій. Він зник одразу після випускного, і ніхто з нас не знав, як склалася його доля.

У школі ми з Андрієм дружили, сиділи за однією партою. Він добре навчався і допомагав мені з уроками, але це не рятувало його від насмішок. Проблема була в тому, що Андрій виріс у малозабезпеченій родині. Батька в нього не було, мама працювала на скромній роботі, тому хлопець часто ходив у поношеному одязі й носив старий портфель. Мені це не мало жодного значення, але для інших це було наче сигнал для глузувань.

Андрій завжди уникав конфліктів і не реагував на провокації. Людиною, яка його захищала, була лише я. Не дивно, що він мало з ким підтримував зв’язок зі школи, і навіть наше спілкування якось раптово обірвалося.

Коли я вже втратила надію знайти старого друга, доля зробила подарунок. Якось я випадково зустріла його маму – Василину Петрівну. Вона виглядала напрочуд добре, тому я її спочатку навіть не впізнала. Ми розговорилися, і вона розповіла, що Андрій живе в іншому місті. Коли я поділилася, що організовую зустріч, вона дала мені номер телефону сина. Тим же вечором я йому зателефонувала.

Обернувшись у слухавці знайомий голос, Андрій одразу мене впізнав і, здається, щиро зрадів. Ми довго говорили про життя, спогади зі школи. І тоді я розповіла, чому, власне, подзвонила. На мій подив, Андрій сказав, що обов’язково прийде. Невже роки змили з пам’яті усі ті пережиті неприємності?

У визначений день ми зустрілися у добре відомому ресторані нашого міста. Хтось змінився до невпізнання, а деякі залишилися такими ж, як і раніше. Однокласники із захопленням ділилися своїми історіями та досягненнями, змагаючись, хто з них краще влаштував своє життя. У кого сім’я, у кого діти, а хтось ще лишався у пошуках.

Я почала тривожитися, що Андрій може не прийти, як раптом ресторанні двері відчинилися, і він увійшов. Чесно кажучи, я його навіть не впізнала відразу: високий, підтягнутий, одягнений в елегантний костюм. Він просто випромінював впевненість і харизму. Однокласниці тільки й зробили, що витріщилися з відкритими ротами. Протягом усього вечора Андрій залишався надзвичайно стриманим і ввічливим. Коли його запитували про життя, він лише скромно казав, що «на життя вистачає». Проте довго сидіти він із нами не міг — послався на термінову справу, ввічливо перепросив і покинув компанію.

Під кінець вечора, коли я попросила рахунок, офіціантка повідомила, що рахунок вже оплачений — точніше, заклад його взагалі скасував. Лише уявіть, яка це була щедрість, бо сума рахунку вийшла досить значною. Я вирішила з’ясувати, у чому справа, коли офіціантка остаточно приголомшила всіх:

— Ну ви ж сиділи разом із Андрієм Олеговичем, нашим власником. Це саме він дав вказівку не брати з вас грошей.

Оце так сюрприз! Андрій зміг показати, наскільки життя може змінитися. Доля покарала його кривдників найкращим способом.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 × чотири =

Також цікаво:

З життя21 хвилина ago

Відлуння серця

Лежачи в напівдрімі після сну, Соломія розслаблено потягувалася у ліжку, насолоджуючись станом між сном та явом. Очі ще не розплющувала,...

З життя23 хвилини ago

Загублена таємниця віків

У домі Ярослава та Олени радість. Сьогодні весілля їхнього єдиного сина Дмитра, одружується він на коханій дівчині Соломії. Дмитрові давно...

З життя1 годину ago

Я заснула на плечі незнайомця в літаку… і його вчинок перевернув моє життя назавжди.

Я заснула на плечі чужої людини у літаку і його вчинок згодом змінив мою долю.Мені здавалося, що це був найважчий...

З життя1 годину ago

Загублена квітка

У житті все буває складним, особливо стосунки між рідними й чужими. Інколи родичі сваряться й залишаються ворогами на все життя,...

З життя1 годину ago

Моя свекруха вигнала мою 6-річну доньку з дня народження племінника – коли я дізналася причину, їй довелося отримати урок

**Щоденниковий запис** Коли мою маленьку доньку залишили плакати надворі під час родинного свята, мій терпець, що тримався роками, раптом урвався....

З життя1 годину ago

Дочка відправила мене в будинок для літніх людей, навіть не здогадуючись, що це моя власна вілла. Тоді я вирішила влаштувати їй урок!

Дочка відправила мене в інтернат для літніх, навіть не знаючи, що це моя власна будівля. Тоді я вирішила її проучити.Мене...

З життя2 години ago

Таємниці жіночого мислення

**Жіноча логіка** Вечором Олег повернувся з роботи втомленим переговори, проблеми, суєта. Та є й світлий промінь: сьогодні пятниця, а завтра...

З життя2 години ago

71-річна вдова обрала молодого нареченого — і зробила йому неймовірну пропозицію

Сімдесятиоднорічна вдова обирає молодого нареченого і робить йому неймовірну пропозицію Двадцятитрирічний Дмитро Коваленко вже ніс на собі більше тягаря, ніж...