Connect with us

З життя

Наш новий сусід розповів, чому не може знайти собі дружину, адже його цікавлять лише молодші жінки

Published

on

Наш новий 53-річний сусід поділився, що не може знайти собі дружину, лише жінки 40-річні до нього “чіпляються”…

Рік тому я познайомилася з нашим новим сусідом. Ну як познайомилася, спочатку в ліфті ми з ним віталися, потім я підперла йому двері під’їзду, коли він заносив кухонний гарнітур по частинах із машини в будинок. Кухня, яку він привіз, була якась дивна, б/в, дуже потерта, і коли він її заносив, з неї сипалися тирса, але я не звертала на це уваги. Мало що у кого може бути… Сусід сказав, що цю кухню йому віддав друг, вона в гаражі у нього стояла, ще сказав, що завтра диван звідти перевезе, але для цього газелька потрібна. Потім він запросив мене на чай, щоб подякувати за допомогу, але я відповіла, що мого чоловіка це може не влаштувати, і більше він мене не запрошував. Ми не один раз ще з ним зустрічалися в ліфті, і він завжди був привітним, намагався пригощати то морозивом, то яблуком, але я чемно відмовлялася. Спокійний та ввічливий чоловік, не потворний, загалом, звичайний. З вікна я бачила, як він на своїй старенькій машині приїжджає та від’їжджає у різний час доби, іноді зникаючи з поля зору на тиждень-другий. “Мабуть, має невизначений графік роботи”, думала я.

Пізніше ми розговорилися на лавочці біля будинку. Сусід вийшов покурити, а я очікувала доставку товарів на свіжому повітрі. Слово за слово, він почав розповідати про себе, що в нашому будинку купив собі двокімнатну квартиру в кредит за 2,6 мільйона гривень, живе один, з останньої роботи пішов сам, а зараз заробляє ремонтом квартир, магазинів, офісів і т. д. Працює один. Він розлучений і, як заведено, поскаржився мені на колишню дружину, двох її дітей, яких він виростив, навчив та поставив на ноги, а потім вони його відправили із дому. Своїх дітей у нього немає. Придбати житло йому допомогла сестра, що мешкає в Києві, яка й дала гроші на перший внесок для кредиту. Але, у зв’язку з відомими обмеженнями, заробітки у нього стали нестабільними, зароблене віддають йому неохоче, і він після здачі об’єкту тижнями ходить, випрошуючи свої гроші. А кредит потрібно платити вчасно. І ще ж якось їсти потрібно. От і зараз він голодний, і холодильник у нього відключений. Зазначу, що він за час з нашої останньої розмови помітно схуд. В цей момент приїхала моя доставка, і я зайшла з нею додому, попередньо сказавши чоловікові мене зачекати. Дома я зібрала та склала в сумку продукти: половину курки, макарони, гречку, чай, помідори, пляшечку олії і ще щось, винесла та віддала сусідові. Видно було, що він щасливий; радісний, він став відвертим, і я змогла задати йому цікаві для мене питання.

– Як, з такими нестабільними заробітками, ти виплачуєш кредит? – запитала я.
– Коли підходить дата платежу, а грошей немає, я дзвоню сестрі, і вона переводить гроші, це ж була її ідея з кредитом, нехай допомагає.
– А комунальні також сестра оплачує?
– Ні, комунальні накопичуються.
– Чому ти не вибрав квартиру дешевшу, адже можна було купити за 1,7 мільйона однокімнатну на окраїні, і щомісячний платіж та комунальні були б менші?
– Так я хочу одружитися, у мене діти підуть, потрібно більше місця, і житло я взяв поряд з дитсадками та школами. Мені б ось ще господарську працьовиту дружину в дім знайти, але поки не щастить, всі жінки 40-річні чіпляються…
– Жінки у сорок років? – щиро здивувалася я, дивлячись на його вже сивіючу голову…
– Ну так, жінки, вони вже й не народять нікого.
– А яка тобі потрібна, тобі ж 53 роки, якщо жінці 40, то тринадцять років різниця з тобою – це вже добре?
– Мені потрібна жінка до 30 років, здорова, щоб і народжувала, і працювати могла на кількох роботах, поки молода, а то машину вже пора міняти, поизносилась, а в ній дітей майбутніх возити потрібно.
Тут я спочатку трохи застопорилася, а потім запитала, а навіщо така жінка 30-річній, коли вона може зустріти ровесника і разом будувати стосунки на рівних.
– Так вона життя не знає, молоденька, а я буду її виховувати, підказувати, як жити, щоб все вийшло.
На цих його словах я не втрималася і засміялася, кажучи, що можливо, йому спочатку себе навчити життю варто, а то у його 53 роки сестра йому гроші шле.
А про себе подумала, що ще й сусідка (я) їжею ділиться.
Він сказав, що нічого смішного в цьому немає, гордо встав і пішов, не забувши при цьому захопити мій пакет з продуктами.
Тепер, при наших зустрічах, він сухо вітається, і поки ми їдемо в ліфті, мовчить. Образився.
Знаю, що він поки живе один, і бачу жіночий інтерес до нього від наших самотніх сусідок.
Бідні, вони ж не знають, що у них немає шансів, їм адже вже під 40, а кому і більше років. Жінки.
А може й на краще, що він їх не обирає. Може, й зустріне свою 30-річну. Мрії збуваються…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

12 + три =

Також цікаво:

ES29 хвилин ago

El día que perdí a Camila

Yo creía que el dinero lo compraba todo. Que el apellido y la cuenta bancaria ponían las reglas. Que ella...

EN1 годину ago

The Day the Ground Held Me

I don’t remember the exact moment the tree swallowed me. A flash of gray fur, the panicked scramble of a...

З життя2 години ago

A Mysterious Young Man Kept Appearing at My 83-Year-Old Neighbor’s Door — One Day, I Went Inside and Couldn’t Believe What I SawI stepped inside and froze, as the young man sat calmly knitting a scarf beside my neighbor, who was teaching him to read from a tattered old Bible.

I had known Dorothy almost my entire life, so when a young stranger suddenly began showing up at her house...

ES5 години ago

El folder que mi hijo guardó para hundirme

La tarde que mi vida se partió en dos no tenía nada de especial. Había salido del taller más temprano,...

ES5 години ago

Jude no existe

Siempre fui Hugo, el que arreglaba carros en el taller de su tío en El Paso, no el “quarterback” que...

З життя5 години ago

“Who did you bring into my home?” my wife gasped. “We agreed your kids from your first marriage wouldn’t live with us.”

**Wednesday, 14th March** An ordinary Wednesday, not a Saturday. I stood in the hallway and watched the two lads with...

EN7 години ago

I Left My Bride at the Altar — and Drove Straight to the Lighthouse

I left My Bride at the Altar — and Drove Straight to the Lighthouse The wind off Sheepscot Bay was...

FR7 години ago

Parfois, un morceau de papier peut déchirer une vie. Le mien tenait dans une enveloppe banale, glissée sous ma porte par une main anonyme, un matin d’août étouffant à Bayonne. L’Adour charriait des odeurs de vase, et la chaleur rendait les rues du Petit Bayonne collantes. Ce bout de papier, un simple devis, m’a glacée plus sûrement qu’un vent d’hiver. Il était adressé à ma mère, Colette, et détaillait le coût d’une pierre tombale. Une pierre tombale. Pour elle. Vivante.

Le document n'était pas sollicité par elle, mais par ceux qui se prétendent ses enfants. Ceux qu'elle a élevés, nourris,...