Навіщо чекати роками: знайди чоловіка “для здоров’я”!

Вчора я сказала б тобі, Оксано, оберіть собі чоловіка “для здоров’я”, адже твій Сергій у Польщі теж не ангел! А ти стільки років на нього чекаєш!

Тиждень тому чоловік Оксани, Сергій, повернувся з Польщі, де працював заробітчанином. Змінилося все з тієї миті, як він переступив поріг — зізнався, що має іншу жінку. Цілих п’ять років Оксана вірно чекала його, навіть не дивлячись в бік інших чоловіків. Сергій щороку приїжджав у відпустку на місяць, а Оксана з їхнім сином завжди з нетерпінням чекала.

— Поплач, поплач, стане легше, — втішала Оксану подруга Марія.

“Оксано, ти ж така наївна, казала я тобі, обери собі хоча б когось на заміну, твій Сергій там не святий! А ти роками на нього чекаєш!”

Від цих слів Оксана заплакала ще дужче, а Марія лише гладили її по голові, як дитину. Щоб хоч трохи розвіяти подругу, Марія вирішила влаштувати дівочу зустріч у кафе. У суботу увечері четверо подруг зібралися, щоб підлікувати душу. Марія вже чотири роки як вдова, виховує дочку. Ганна — розлучена, має двох синів-близнюків. Оксана, з мріями про щасливе сімейне життя, яке розбив Сергій.

– Пробач, але я покохав іншу жінку, і вона вагітна. Нашому синові вже 18, він дорослий, все зрозуміє. За навчання не хвилюйся, я буду оплачувати, квартиру тобі залишаю.

— Ну що ж, дівчата, сьогодні треба добре випити, — запропонувала Ганна.

— Я ж їй сто разів казала — знайди коханця. Думаєте, ваш Сергій там за кордоном не розважається? А зараз мучишся. Легше було б, якби комусь віддавала своє серце. Оксана сиділа, мов у тумані, майже не чуючи, що говорять подруги.

П’ять років Оксана вірно чекала чоловіка, навіть не глянула на інших. Ночами бачила їхню зустріч у снах. Вона працювала вчителькою початкових класів і всю свою теплоту віддавала дітям та синові.

Син навчався у Києві. Гроші, що надсилав чоловік, вона витрачала з розумом, не розкидалася. Вдалося зробити гарний ремонт, купити техніку, та навіть заощадила на автомобіль для чоловіка по приїзді. Мріяла, що він зрадіє їх достатку. Але Сергій облив її холодним душем зі своїми новинами.

— Досить плакати, вважай, що він помер, — заспокоювали її подруги.

— Тобі потрібен чоловік, щоб на душі легше стало, — сказала Ганна.

Оксана лише дивилася на них заплаканими очима.

— Інколи ми йдемо в кафе чи ресторан і знаходимо там чоловіків. Вони теж зазвичай без жінок, бо ті за кордоном. Така випадковість, вони шукають розваги. Когось бере жалість, хтось розповідає анекдоти, намагаючись викликати симпатію, а хтось грошима кидається… Ці чоловіки тільки на одну ніч, нічого серйозного.

У кафе грала легка музика. Невідомий чоловік підійшов до Оксани і запросив танцювати. Подруги майже силоміць відправили її до Андрія, так звали нового знайомого.

Вони пішли в танець.

— Андрій, — представився він. Як тільки почав розповідати, що його залишила дружина за кордоном, Оксана не повірила. Ну ось, почалося, він просто намагається мене задурити. Досить, — перебила його на півслові. Це ви щойно придумали? Андрій здивовано дивився на неї.

Подруги показували їй “клас” великими пальцями, а Оксана хотіла провалитися крізь землю.

— Чому ви вирішили, що я вас обманюю? Для чого це мені? Вибачте, що довірився вам. Ще раз перепрошую.

Андрій попрощався, а Оксана повернулася до подруг за столик і почала пити келих за келихом, щоб забутися.

Минув тиждень, Оксана пішла на базар купити продуктів, потрібно було відправити посилку для сина-студента. Там вони з Андрієм випадково зустрілися. Зав’язалась розмова. Оксана сама помітила, що їй приємно бачити цього чоловіка. Андрій запросив Оксану на шашлик до себе на дачу. І Оксана, сама не знаючи, звідки в неї така сміливість, погодилася: “Так”.

Ззовні вирувала весна, а в душу Оксани повертався спокій… Все ще буде. Вір!