Connect with us

Життя

Не пройшла тест на “ідеальну невістку”, але залишилась дуже щаслива

Avatar photo

Published

on

Розповім вам історію зі свого життя. Ми з моїм нареченим Олексієм жили разом 2 роки. Через півтора року спільного життя я отримала від нього пропозицію. Весілля запланували на наступний рік після пропозиції. Так ми планували наскладати потрібну суму та організувати весілля моєї мрії. Я занурена повністю в роботу. І якось мій наречений приходить додому з роботи та невпевнено починає розмову про те, що мама купила йому квитки на море. Це в наші плани взагалі не входило.

Всі кошти ми відкладали на весілля та дуже чітко планували весь бюджет. Я пояснила, що я працюю, в мене дуже багато важливої роботи зараз, тому ніхто мене не відпустить на море. Та й взагалі, такі речі потрібно обговорювати, а не ставити мене перед фактом. «Але ж мама вже купила квитки, я не хочу її ображати. Може тоді я сам поїду?». Я була роздратована та з нервів крикнула, що може їхати куди хоче та з ким хоче.

В той час мій колишній наречений не працював. Тому, мій дочекатись моєї відпустки, або ж медового місяця та поїхати разом. Але ж ні, як можна відмовити мамі. Він завжди був маминим синочком. Не дивлячись на те, що в мене є власна квартира, ми жили у свекрухи. Свою квартиру я здавала в оренду та відкладала ці кошти.

Олексій все-таки поїхав на море. Я вирішила цей час повністю посвятити собі. Зустрітись з подругами, почитати книгу, передивитись улюблені фільми та просто відпочити наодинці. Все було б чудово, якби не свекруха. Суботнім ранком я солодко спала, поки вона не забігла в кімнату з криками «Та скільки ж можна спати! Вставай!».

Я не розуміла, що вона хоче та чого вчепилась. Виявляється, вона вирішила до приїзду любимого синочка зробити сюрприз та переклеїти шпалери. В нашій кімнаті. Вона з самого ранку встала, зібралась, поїхала в магазин, вибрала все на свій смак та просто поставила мене перед фактом. «Тобто, поки Олексій відпочиває на морі, ми з вами маємо переклеїти шпалери тільки для того, щоб порадувати його після приїзду?». «Ну так, а ти не хочеш зробити йому приємно? Він же так зрадіє!».

Тоді в нас почалась справжня сварка. Вона почала кричати, що я нікчемна дружина та не можу навіть постаратись для свого чоловіка. Потім вона крикнула, що він на мене ніколи не одружиться, бо я не пройшла тест на хорошу дружину. «А щоб пройти ваш тест потрібно шпалери переклеїти?».

Свекруха була в ярості. Кинула шпалери на підлогу, пішла гримнувши за собою дверима. Я зібрала свої речі та вирішила на цей час поїхати до батьків в гості. Це було трохи важко, адже вони жили за містом та я кожного дня витрачала по 1,5 години на доїзд до роботи та з роботи. Зате я чудово провела час на свіжому повітрі зі своїми найріднішими людьми.

Через тиждень повернувся Олексій та нашу розмову він почав з претензій. «Ти чого мамі не допомагаєш? Корона впаде чи руки відваляться?». Якось після цієї розмови в мене аж очі відкрилась. Я зрозуміла, що такого життя я не хочу. Навіть вдячна свекрусі, що через неї я зрозуміла це до весілля, а не після. Я приїхала за своїми речима, забрала все, що належить мені та побажала свекрусі успіху. Переїхала у свою квартиру, попрощалась з орендарями та на гроші, які були для весілля зробила собі прекрасний ремонт. Я насолоджувалась спокоєм, а через 2 роки після цього вийшла заміж за коханого чоловіка. І зараз я маю найкращу свекруху на світі! Я дуже рада, що наважилась на такий крок!

 

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − 9 =

Також цікаво:

З життя4 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every movement was precise, coldly calculated. She knew: this was no simple return. This was her revenge.

**Diary Entry 12th October** I stepped slowly onto the perfectly trimmed lawn, as if walking onto a stage. Every movement...

З життя4 години ago

The Little Gray Cat Sat by the Vet Clinic Door, Crying… With a Tiny Kitten Lying at Her Feet

A small grey cat sat by the door of the veterinary clinic, mewing softly. At its feet lay a tiny...

З життя12 години ago

Evelyn stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if taking the stage. Every move was precise, coldly calculated. She knew: this wasn’t just a simple return. This was her revenge.

Charlotte stepped slowly onto the perfectly manicured lawn, as if walking onto a stage. Every movement was precise, coldly measured....

З життя13 години ago

That Night I Stepped Onto the Street, Not Knowing Where the Road Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stone, Yet I Clutched It Like It Held My Very Freedom.

When I stepped onto the street that night, I had no idea where my path would lead. My suitcase felt...

З життя15 години ago

That Night I Stepped Onto the Street, I Had No Idea Where My Path Would Lead. My Suitcase Felt Heavy as Stones, Yet I Clutched It Like It Held My Freedom.

That night, when I stepped onto the street, I had no idea where the road would take me. My suitcase...

З життя16 години ago

On the Importance of Me-Time: A Personal Reflection

**A Note on Me-Time** Recently, a friend popped over for coffee, and as we sat chatting about life, I mentioned,...

З життя17 години ago

On the Margins of Me-Time: Reflections on Personal Space and Self-Care

**On the Margins of Me-Time** Not long ago, an old mate came round for a cuppa, and we sat nattering...

З життя18 години ago

Leave Her Here to Die in the Snow!” They Said, Abandoning the Old Woman. Little Did the Monsters Know, the Boomerang Would Soon Come Back.

“Leave her here, let her die!” they muttered, dumping the old woman into the snow. The fools didnt realise the...