Connect with us

З життя

«Не приглашена на свадьбу золовки: история, которую я не забываю четыре года»

Published

on

«На свадьбу золовки меня не позвали»: история, которая до сих пор колет сердце

Современные телефоны — это целые архивы нашей жизни: сотни снимков, запечатлевших радости, будни и праздники. Мы с мужем недавно решили разобрать наши фотоальбомы — подписать, упорядочить. Казалось бы, дело житейское, но одно фото вдруг всколыхнуло старую боль. На экране — мой Сергей, улыбающийся, в нарядном костюме, с бокалом шампанского… на свадьбе своей сестры. Один. Без меня. И хотя прошло уже четыре года, я снова почувствовала себя лишней, будто меня вымарали из этой истории.

Мы расписались скромно, без пышного банкета, но с тёплыми чувствами. У мужа большая семья — многих родственников я знала только по пересказам. Со ближайшими — матерью, отцом, бабушкой Надеждой Петровной и двумя сёстрами — общалась нейтрально, на праздниках, за общим столом. Из всех ближе всех была свекровь, Людмила Ивановна: звонила, чаем угощала, расспрашивала о делах.

Через пару месяцев после нашей росписи объявили, что старшая сестра Сергея, Ольга, выходит замуж. Свекровь сообщила об этом между делом, добавив: «Подумайте, что подарить». Мы с мужем решили вручить конверт с 30 000 рублей — как водится. О подготовках к свадьбе говорили много: ресторан в центре Москвы, платье от кутюр, даже сувениры для гостей готовы. «Скоро приглашения получите», — улыбнулась тогда Людмила Ивановна.

И вот оно — в конверте лишь имя мужа. Только его. Моё даже в скобках не упомянули.

Перечитала десять раз. Нет, не ошибка. Просто «Сергей Воронцов». Ни «с супругой», ни «будем рады вам вдвоём». Как будто я — воздух.

Больно? Ещё как. Я же не случайная знакомая — я его жена. Да, с Ольгой мы не были подругами, но и вражды не было. На все семейные застолья ходила, подарки носила, дни рождения помнила. Принимала их родню с открытой душой. А они меня… вычеркнули.

Сергей, видя моё состояние, позвонил сестре. Ответ огорошил: «Ты — брат, ты нужен. А её зачем? Я её почти не знаю». Словно наши пять лет брака — пустое место. Формально она права: её свадьба, её гости. Но по-людски — разве так поступают?

На нашей свадьбе Ольга веселилась наравне со всеми. Ела, пила, плясала до упаду. А теперь — «не хочу видеть». И точка.

Муж даже хотел отказаться от приглашения. Но я остановила: «Иди. Это твоя сестра, её день. А я… сына на кого оставим?» Он пошёл — без радости, но пошёл.

Вернулся поздно, молча. Я не расспрашивала, он не рассказывал. В воздухе повисло нечто тяжёлое. Раньше мы никогда не ругались из-за его родни, но тогда что-то надломилось. Казалось, время загладило обиду, но это фото — как соль на рану.

Теперь я понимаю: дело не в свадьбе. А в том, что меня стёрли. Не учли. Не сочли достойной упоминания. А уважение, оно ведь в мелочах: в том, чтобы не делать человека невидимкой в чужой семейной хронике.

И, наверное, простить я до сих пор не могу не Ольгу. А себя — за то, что тогда улыбнулась и сказала: «Ничего. Иди».

(Смешно, да? Вот и мне не очень.)

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × три =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

Близька, хоча й чужа

“Чужа, але своя, рідна” Мамо Фаєчко, як ви тут? Ми з Антінком проходили повз, ідемо з крамниці, та й вирішили...

З життя34 хвилини ago

Мій чоловік вимагав ДНК-тест, переконаний, що син не його: коли результати були готові, лікар подзвонив і сказав щось жахливе

Пятнадцять років ми виховували сина разом, коли чоловік раптом промовив: Я завжди сумнівався. Час зробити ДНК-тест.Я засміялася сама думка здавалася...

З життя34 хвилини ago

Собака вискочила на дорогу і ледь не потрапила під колеса: я різко гальмував, а вона дивилася на мене й голосно гавкала, аж поки я не побачив отой дивний предмет у траві…

Ото ж, їхав я собі трасою, як завжди, по своїх справах. Дорога була майже пуста лишень декілька машин пролетіли повз,...

З життя35 хвилин ago

Пробач, якщо зможеш, моя дорога дружино!

Втиснувшись у набиту маршрутку, Настя швидко сіла на вільне місце, перш ніж його хтось зайняв. Сьогоднішній ранок не задався зламався...

З життя2 години ago

Забирай свого ледаря та йди геть, цей дім мені мій син подарував!” — скрикнула свекруха

Забирай свого малого та йди звідси, цей дім мій син мені подарував! скрикнула свекруха.Марічка стояла біля плити, помішуючи борщ, коли...

З життя2 години ago

Під час весілля мій чоловік відрізав велетенський шматок торта, розмазав його мені по обличчю й реготав: ось як я йому відплатила

Під час весілля мій чоловік узяв величезний шматок торта, розмазав його мені по обличчю й голосно сміявся тоді я вирішила...

З життя3 години ago

Заможний чоловік повернувся додому раніше і застав покоївку, яка танцювала з його сином у візку; те, що сталося далі, шокувало всіх

Зазвичай величезна квартира багатого Киянина Дмитра Шевченка була немов застиглим театром: довгі мовчазні коридори, холодні, позбавлені життя кімнати, простір без...

З життя3 години ago

Любов, що витримала випробування часом

Любовь крізь роки У село приїхала нова родина. Якраз добудували нову школу. Старий директор пішов на пенсію, а новим став...