Connect with us

З життя

Не тот, кем он казался…

Published

on

**27 октября**

– Мама с папой приедут в субботу, – как бы невзначай бросила Катя, помешивая чай. – Очень хотят познакомиться.

Михаил, намазывавший на хлеб брусничное варенье, застыл. Отложил нож.

– Отлично, – ответил он через силу. – Я тоже… рад. Очень.

Но Катя его знала слишком хорошо. Уловила, как дрогнули его пальцы, как он отвел взгляд.

– Михалыч, всё будет хорошо, – тихо сказала она, взяв его за ладонь. – Они тебя примут.

Он усмехнулся, но в глазах стояла тревога.

– Катюш, твои родители – профессора, люди строгих правил… А я? Взгляни: борода, тату, тоннель в ухе. Для них я – хулиган с района.

– Для меня ты – самый добрый человек, – твёрдо ответила Катя. – Они это увидят.

Неделя пролетела в суете. Катя драила квартиру, перебирала бабушкины рецепты, гладила скатерть. Михаил помогал молча: повесил шторы, купил пионы, но каждый вечер уходил на балкон курить, стиснув зубы.

И вот – день «Х». Катя десятый раз поправляла вазу на столе. Михаил, в белой рубашке с подкатанными рукавами, нервно приглаживал волосы перед зеркалом.

Раздался звонок в домофон.

– Я открою, – выдохнул он и вышел в прихожую.

На пороге стояли её родители – Светлана Викторовна и Дмитрий Игоревич. Мать округлила глаза, будто увидела бандита из сериала. Отец нахмурился, окидывая взглядом его татуированные руки.

– Здравствуйте, – ровно сказал Михаил, подавая руку. – Я Михаил. Рад знакомству.

Отец после паузы пожал её, кивнул. Светлана Викторовна, собравшись, первой нарушила тишину:

– Ну, проходите… Катюша, наверное, заждалась?

Катя вышла из кухни с натянутой улыбкой. Обняла родителей, взяла Михаила за руку и повела к столу.

Ужин шёл тягостно. Мать изучала Михаила, будто разгадывала кроссворд. Отец сыпал вопросами, как горохом: кем работает? сколько вместе? откуда родом?

Когда Михаил упомянул, что он ветеринар, мать аж подпрыгнула:

– Ветеринар? Да вы шутите…

Он пожал плечами:

– Ну да. Татухи – не приговор.

Паузу прервал отец:

– А почему животные?

Михаил вздохнул:

– В детстве подобрал кота. Его сбила машина. Мы с матерью тащили его в клинику. Я видел, как врач борется за того, кто даже слова сказать не может… Тогда и понял – хочу так же.

Дмитрий Игоревич вдруг размяк. Стал расспрашивать про случаи из практики, даже вспомнил, как сам доставал щенка из люка.

К ночи лёд растаял. Михаил рассказывал, как звери чувствуют фальшь, как выхаживал безнадёжных, кого другие списывали.

На прощание Светлана Викторовна неожиданно обняла его.

– Простите за предвзятость, – прошептала.

Отец пожал руку крепко:

– Берегите Катю. Она у нас одна.

Дверь закрылась. Михаил выдохнул:

– Думал, твоя мама начнёт крестить меня иконой.

Катя рассмеялась и прижалась:

– А я знала – они тебя полюбят. Потому что ты – золото.

Они стояли в тишине, а на подоконнике сладко сопел полосатый кот Василий – тот самый, которого Михаил когда-то вытащил с улицы.

– Забавно, – прошептал он. – Не встреть я тебя и этого облезлого бедолагу, мы бы, может, и не пересеклись…

– Теперь будет что внукам рассказывать, – улыбнулась Катя.

– И твои родители меня не прокляли, – добавил он.

Оба рассмеялись – легко, по-настоящему.

**Вывод дня:** настоящее счастье – когда тебя принимают без масок.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 − три =

Також цікаво:

З життя31 хвилина ago

Чекаючи на мене

Ось адаптована історія: Почекай мене Микита вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря інше...

З життя2 години ago

Розлучення? Я вибираю тата!

Чи ви розлучаєтеся? Я залишуся з татом Марійка давно відчувала, що їхні стосунки з Богданом дали тріщину. Відчуття охололи, любов...

З життя2 години ago

Сестра з іншого світу

Сводна сестра Після роботи Віра заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через кілька днів ювілей. Їх відділ доручив Вірі...

З життя4 години ago

Батько-вірність

**Батько-герой** Оксана з торбою продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи щаблі. Так само вони рахували разом із сином,...

З життя4 години ago

Привіт! Я був впевнений, що наша зустріч неминуча…

Минуло вже років з тих пір… Рік тому Дмитро їхав додому з роботи та раптом побачив її. Поки шукав розворот,...

З життя5 години ago

Повернись до мене…

Ори так до мене… Соломія ненавиділа своє тіло. З дитинства вона була повненькою і завжди заздрила худим однокласницям. Скільки вона...

З життя5 години ago

Привіт! Можна увійти? Я тут з іншого світу.

— Добрий день. Я дружина Юрка. Можна увійти?.. Тиждень медичний інститут гудів перед майбутніми змаганнями з волейболу. Команда лікарів грала...

З життя6 години ago

Сім’я мрії

**Ідеальна родина** — Ой, я боюсь, — зупинилася перед під’їздом Оксана. — Чого? Моїх батьків? — запитав Богдан і взяв...