Connect with us

З життя

«Не твой, но прошу — позаботься о нём»

Published

on

Она шла домой сквозь колючий московский вечер, тяжесть рабочего дня висела на плечах, как старый тулуп. Алёна мечтала лишь о тёплом борще, ванне с берёзовым веником и забытьи под мерное тиканье часов. В сумке жались ключи от квартиры, когда сзади раздался шорох — не шаги, а скорее шелест опавших листьев. Обернулась: стояла девчонка, тонкая как лучинка, с трясущимися руками и свёртком в одеяле.

— Вы… Алёна? Жена Кирилла? — голос у неё прыгал, как заяц по кочкам.

— Я. А тебе что?

— Меня зовут Дашенька… Это… это ваш Кирилл… он… у нас с ним сын. Феденька.

Сердце провалилось куда-то в подвал. Алёна фыркнула:

— Ну да, сразу видно, как “утешил” тебя мой ненаглядный. И че теперь?

— Мне некуда идти. Родители выгнали… Он ваш, заберите его…

— Родила — сама и расхлёбывай! — Алёна резко развернулась, но внутри всё кипело, будто самовар перед праздником.

Кирилл пришёл поздно, глаза в пол. Она спросила прямо:

— Ты её трахал?

Он не стал выкручиваться:

— Да… Один раз. Было… после ссоры с тобой…

В дверь снова постучали. На пороге — тот же свёрток, записка: *«Федя. Он хороший. Пожалуйста»*.

Кирилл окаменел, будто его морозом сковало. Алёна взяла ребёнка — тёплого, пахнущего молоком.

— Беги в аптеку. Подгузники, смесь, грелку. Живо.

Дни поплыли, как льдины по весенней реке. Кирилл метался между домом и работой, но в глазах — пустота. Его мать кричала: *«Подкидыша в дом? Да ты с ума сошла!»*. Он потребовал сдать тест. Результат грохнул, как гром среди ясного неба:

— Не мой. — Кирилл стоял, будто его подменили. — Отдадим в приют.

Алёна прижала Федю к груди:

— Он мой. Уходи, если хочешь.

Кирилл ушёл. А через месяц у Феди поднялась температура — сорок, судороги. Больница, зелёнка на стенах, запах лекарств. Там был врач — Сергей. Спокойный, с тёплыми руками. Он сказал:

— К вам приходила девушка… Даша. Спрашивала про мальчика.

— Приведи её.

Даша оказалась тенью — худой, с красными глазами.

— Я ошиблась… Отец — тот, который меня бросил. Кирилл просто… был рядом. Мне некуда было бежать…

Алёна слушала и вдруг вспомнила: пять лет назад она выпила таблетки, чтобы не рожать от первого мужа.

— Переезжай ко мне. Поможем друг другу.

Даша выучилась на швею, встретила электрика Сашку. Они забрали Федю. А Алёна… Сергей однажды остался на чай. Потом — навсегда.

Кирилл стучался в дверь через год — новая жена выгнала. Но дверь не открылась.

Судьба — как матрёшка: внутри горя всегда прячется что-то тёплое. Надо только разглядеть.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × один =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Тепер діти дзвонять щодня, але я відчуваю: справа не в турботі, а у спадщині

Ганна Миколаївна стояла біля вікна, задумливо спостерігаючи за сивим зимовим подвір’ям. У її хаті було тихо, лише годинникові стрілки повільно...

З життя6 хвилин ago

Відтоді, як діти телефонують щодня, відчуваю: справа не в турботі, а у спадщині.

З тих пір діти дзвонять мені щодня, але я відчуваю: справа не в турботі, а в спадщині Ганна Михайлівна стояла...

З життя6 хвилин ago

Кулінарний хаос: битва з матір’ю партнера

Кулінарний пекельний котел: війна зі свекрухою Моє життя у невеличкому місті на березі Дніпра перетворилося на нескінченний кошмар через свекруху,...

З життя44 хвилини ago

Глузування над дівчинкою: зустріч, що змінила долю

Сміх над бідною дівчинкою: доленосна зустріч На розкішній вечірці в одному з багатих будинків київського передмістя Соломія та її донька...

З життя54 хвилини ago

Викриття: брат чоловіка розкрив його зраду

Слухай, ось історія, переписана по-нашому. Оксана мчала вулицями Львова до своєї другої квартири, стискаючи кермо аж до болю в пальцях....

З життя57 хвилин ago

Тіні минулого: подорож до родинного затишку

Тіні минулого: подорож до родинного тепла Олег і Марічка готувалися до поїздки до її батьків у маленьке містечко на березі...

З життя1 годину ago

Загадка ранкового сніданку: доброта сусідів

**Таємниця ранкового сніданку: доброта сусідів** Життя самотнього батька – це нескінченний вир турбот та емоцій. Мої дві донечки, п’ятирічна Оля...

З життя1 годину ago

Відтоді діти дзвонять щодня, але я відчуваю: їх цікавить не турбота, а спадок

Надія Іванівна стояла біля вікна, споглядаючи на похмурий зимовий дворик. У квартирі панувала тиша, лише годинник не поспіша відлікував секунди....