Не варто знущатися з людей із провінції!

Жорстоко сміятися з людей із села!

Я закінчила економічний факультет і кілька місяців тому почала працювати бухгалтеркою в одній компанії…

Перші робочі дні відкинули мене на роки назад, коли я складала вступні іспити, а потім і семестрові.

Ніколи не забуду, як насмішливо на мене дивилися інші дівчата – доглянуті, модні, з макіяжем, пихаті.

А я – бідолашна сільська дівчина, яка помирала з жаху, щоб не пропустити ранковий поїзд, не заплутатися з трамваями та автобусами й не запізнитися на іспити. Зовсім не думала про те, що вдягти і як виглядати.

Коли мене прийняли на навчання, мало що змінилося. Усі продовжували дивитися на мене зверхньо, сміялися, коли я взимку ходила в єдиних закритих черевиках.

село

Не має значення, звідки ти, важливо, якою людиною ти є

Вони проходили повз мене, як повз предмет, коли я стояла замерзла і дмухала на руки, щоб зігріти їх.

Спочатку мене нікуди не запрошували, а потім почали робити навпаки.

Завжди кликали піти з ними на каву або “перекусити”, знаючи, що у мене немає грошей, і – хоч-не-хоч – я відмовлю.

Ці глузування та образи зблизили мене зі Степаном, який, як і я, був із глибокої провінції, бідний, не модний, колега, що рахував кожну копійку.

З ним ми так і не стали парою, але ми досі друзі, справжні, покладаємося один на одного і допомагаємо.

Обидва виявилися міцними горішками – він почав працювати у Львові, щоб бути ближче до батьків і мати змогу їм допомагати.

Я мала влаштуватися в Києві, бо моя сестра живе неподалік, сама виховує племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше нікому не розповідала про ці свої переживання.

Не так давно в нову мою робочу команду прийшла одна з моїх колишніх колежанок. Вона була пихата й єхидна, поки я не поставила її на місце.

Пояснила їй, що документи, які вона принесла, абсолютно неправильно оформлені, а ще гірше – можуть ввести в оману моє керівництво. Вона відкрила рота сперечатися, але я пояснила, що в нашому офісі ніхто не підвищує голос.

Дуже хотіла відплатити їй за знущання й приниження, які вона та її подруги мені заподіяли, але не змогла.

Вирішила, що і так достатньо її виставила на посміховисько.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, мене зламати.