Не варто знущатися з людей із села!

В Україні не заведено насміхатися зі сільських людей!

Я закінчила економічний факультет і декілька місяців тому влаштувалася на посаду бухгалтерки в одній компанії…

Перші кілька робочих днів повернули мене у спогади про часи вступних іспитів, а потім і семестрових екзаменів.

Ніколи не забуду, як інші дівчата дивилися на мене з насмішкою – модні, доглянуті, з макіяжем, аж захмарнені.

А я – бідне сільське дівча, яке здригалося від страху не пропустити ранню електричку, не переплутати трамваї й автобуси та не запізнитися на іспити. Мене зовсім не турбувало, що я вберу і як виглядатиму.

Коли мене прийняли, нічого не змінилося. Їхні погляди залишалися зневажливими, сміялися з мене, коли я взимку ходила в єдиній парі закритого взуття.

село

Не важливо, звідки ти, а якою людиною є

Вони проходили мимо, як повз предмет, а я стояла, змерзла, дмухала на руки, щоб їх зігріти.

Спочатку ніхто нікуди мене не запрошував, а потім почали робити протилежне.

Завжди кликали на каву чи “щось перекусити”, бо знали, що я не маю грошей і відмовлюся.

Насмішки й образи інших зблизили мене зі Степаном, який, так само як і я, походив із глибокої провінції, бідний, немодний, колега, що рахував кожну копійку.

З ним ми так і не стали парою, але дотепер залишаємося справжніми друзями, розраховуємо одне на одного й допомагаємо.

Ми обидва виявилися непохитними – він почав працювати ближче до Тернополя, щоб бути поруч із батьками і допомагати їм.

Я змушена була облаштуватися у Києві, бо моя сестра живе недалеко, сама виховує племінницю і потребує моєї підтримки.

Ніколи раніше я не ділилася цими переживаннями.

Нещодавно на нове місце роботи прийшла одна з колишніх колег. Вона була зверхньою і єхидною, поки я не поставила її на місце.

Я пояснила їй, що принесені документи були зовсім неправильними, а це могло навіть підвести моїх керівників. Вона відкрила рота, щоб заперечити, але я не дала їй можливості.

Після того, як пояснила, що в цьому офісі голос не підвищують, вона зникла зі своїми претензіями.

Мені дуже хотілося помститися за знущання й приниження, які вона з подругами чинила наді мною, але я не змогла.

Я вирішила, що її ганьба та надмірні амбіції достатня помста.

Я щаслива, що не дозволила таким, як вона, зломати мене.