Connect with us

З життя

Необычное волшебство

Published

on

Они снова сидели в том уютном кафе в самом сердце старой Москвы — Светлана и Дмитрий.

Она — высокая, изящная, с непокорными тёмными волосами, которые вечно выбивались из-под заколки, будто напоминая, что жизнь — не глянцевый журнал, а что-то гораздо более живое и хаотичное.

Он — крепкий, с усталыми, но добрыми глазами, с морщинками от настоящего смеха, того, что идёт из души. Седина у висков лишь добавляла ему солидности, будто подчёркивая: да, он уже не мальчик, но и не старик.

Сидели они напротив друг друга, словно время замерло. Он аккуратно клал в её чашку ровно две ложки сахара, потому что знал — больше она не любит. А она, по привычке, крутила в пальцах бумажную салфетку, превращая её в плотный рулетик.

Смотрелись они настолько гармонично, словно между ними не было этих лет разлуки. Но я-то знала — за этими взглядами скрывалась целая история: выборы, ошибки, страх… и всё же любовь.

— Света, а как вы познакомились? — не выдержала я однажды.

Она взглянула на Дмитрия, будто спрашивая: «Можно?» Он кивнул.

— Я тогда только устроилась в банк, — начала она, опуская глаза. — Всё было новое, страшно… А он… — она усмехнулась.

— А я был зазнавшийся начальник отдела, — с лёгкой иронией вставил Дмитрий.

Светлана покачала головой:

— Невыносимый был. Все девушки в офисе затихали, когда он входил. Дорогой костюм, осанка, взгляд… Но смотрел он только на меня.

— В голубом платье, с ямочкой на щеке, — тихо добавил он. — Смеялась так, что даже самые хмурые дни казались солнечными.

Света улыбнулась и невольно коснулась щеки.

— А потом… он пригласил меня на ужин. Напился. И признался, что женат.

Тишина. Воспоминание нависло тяжёлым грузом. Дмитрий сжал чашку. Светлана смотрела куда-то в прошлое.

— Я сразу решила — никакого будущего. Не хотела быть «той самой». Но он не сдавался. Цветы, книги, поездки… Благодаря ему я впервые попала в Большой театр. Жила, будто на скорости.

— Почему не сложилось? — осторожно спросила я.

— Он предложил развод. А я сказала «нет». Испугалась. Боялась, что он пожалеет. Что я не оправдаю ожиданий. Что его родные меня не примуют. Испугалась счастья.

— А я не сумел разрушить всё. Дети, быт… Сбежал от ответственности, — добавил Дмитрий.

Света глубоко вздохнула.

— Потом встретила другого. Всё быстро: предложение, свадьба… Я просто исчезла. Даже не попрощалась.

— Я бы остановил тебя, — прошептал Дмитрий. — Но тогда не смог. Осознал слишком поздно.

— Через годы мы случайно встретились здесь. Я уже подавала на развод, а он сказал: «Рад за тебя». Я соврала. А он понял.

Дмитрий дотронулся до её руки.

— Ты всегда приподнимаешь плечи, когда лжёшь, — тихо сказал он.

Они замолчали. Взгляд в взгляд. Там было всё: прожитые годы, несказанное, упущенное…

— Теперь мы друзья, — улыбнулась Светлана. — Или почти друзья.

— Мы просто умеем любить. По-своему. Без условий и требований, — сказал Дмитрий.

И я подумала: чудо — не в том, чтобы встретить. А в том, чтобы не растерять тепла, даже если жизнь сложилась иначе. Суметь оставить человека в своей судьбе, несмотря ни на что.

Обыкновенное чудо. Но разве оно не самое настоящее?

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

4 − три =

Також цікаво:

З життя19 хвилин ago

Кинута з дочкою: коли свекруха прийшла з злісною усмішкою, Лена…

Замовляючи торт для донечкиного дня народження, Оксана Михайлівна таємно додала до листа побажань маленького ангелочка з цукру, символ того, що...

З життя2 години ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Та годі тобі, мамо! — Ігор різко відвернувся від вікна, де вдивлявся в машини, що проїжджали. — Хіба мало...

З життя3 години ago

Сміх у залі очікування: як слова хірурга змінили все

У приймальні Харківської міської лікарні стояв звичайний робочий гул. Відвідувачі, похмурі від тривог, розсілися у залі очікування — хто гортав...

З життя6 години ago

Хлопчик, що прислухався до гробу матері, сказав слова, які зав froze церкву.

В церкві стояла глибока, майже відчутна тиша. Повітря насичене ладаном, слізьозами й тією болючістю, що за словами. Люди сиділи, похиливши...

З життя9 години ago

Вона вийшла заміж за чоловіка з величезним досвідом, щоб врятувати свою родину — але те, що сталося далі, змінило її життя назавжди.

Коли двадцятиоднорічна Соломія Ковальчук увійшла до палацу шлюбів з букетом білих лілій та тремтячою посмішкою, всі зупинили погляди. Поряд, спокійний...

З життя10 години ago

Любов, що дійшла до краю часу

Ох, слухай, Ганна Петрівна розбирала старі речі, знайшла коробку з фото. І натрапила на знімок з випускного. Сорок літ тому...

З життя12 години ago

Він стрибнув з вертольота, щоб врятувати незнайомця — але я не міг повірити, хто це був…

Я не мав бути біля води того дня. Лише коротка перерва від зміни в кафе на дніпровській набережній у Києві....

З життя14 години ago

Дочка пробачила, а я — ні

Валентина Петривна розглядала себе у дзеркалі, підправляючи сірий костюм. Сьогодні Солопійці виповнилося тридцять. Перший день народження доньки за останні вісім...