Connect with us

З життя

Неожиданное веселье: как почти сгорел дом в праздник.

Published

on

Огонь в подарок: как Ваня чуть не спалил квартиру к 8 Марта

Ещё не зайдя в квартиру, Марина поняла – дома творится что-то неладное. В подъезде пахло гарью, по ступенькам стекала мыльная вода, а воздух был настолько напряжённым, будто предупреждал: “Не лезь, лучше развернись!” Но Марина – женщина с характером, директор солидной фирмы, не из робкого десятка.

Распахнув дверь, она швырнула на тумбу букет с корпоратива, сбросила туфли, словно скидывая с плеч весь тяжёлый день, и сунула ноги в тапки. Хотя, глядя на потоп, больше подошли бы рыбацкие сапоги. В квартире что-то гудело, шипело, дымило. А в углу орал кот.

— Ванька?! Ты что тут, чёрт возьми, устроил?! – рявкнула она, пробираясь сквозь чад и запах гари.

Муж вылез из глубины квартиры. В одних трусах, босиком, с лицом, измазанным сажей, фингалом под глазом и полотенцем на голове – будто не праздник готовил, а из-под танка вылезал.

— Мариш… Ты же обычно на корпоративах до ночи! – запинаясь, пробормотал он.

Марина, даже бровью не повёднув, опустилась на табуретку, закрыла глаза и твёрдо сказала:

— Отчитывайся. Без “солнышко” и “не кипятись”. Я кипятилась, когда в лихие девяностые рэкет приходил. Кипятилась, когда бизнес висел на волоске. Теперь я спокойна, как удав. Так что давай по порядку – что натворил?

Ваня сглотнул.
— Хотел сюрприз. Ты же у меня бриллиант, решил устроить праздник… Прибрался, бельё постирал, мяско в духовку засунул, полы помыл…

— Мяско? – переспросила Марина.

— Ну… не мяско… Стиралка. Она дала течь. Но не сразу! Сначала я мяско, потом в ванну, потом стиралку. А там – кот.

— Кот жив?

— Ну конечно! – возмутился Ваня. – Просто мокрый. И злой. Клянусь, когда загружал бельё – его там не было! Он как-то… просочился.

— В ЗАКРЫТУЮ стиралку?!

— Ну, может, под крышку пролез…

Марина схватилась за голову.
— Ладно, продолжай. Но сначала покажи кота. Хоть он должен был выжить.

— Э-э… Он в зале. Там… пристёгнут. Чтобы не носился. И сох быстрее.

— Лапы целы?

— Все. Только… обездвижены. Временно.

— Что дальше?

— Пошёл я бельё вынимать – пахнет гарью. Открываю духовку – а там угли. Плеснул масла – пламя до потолка. Брови опалил. Тут кот завопил. Кинулся к стиралке – не открывается. А кот за стеклом – глаза, как у беса! А я – между двух пожаров. Схватил лом, разбил дверцу. Кот вылетел – и понеслось…

— Боже… – прошептала Марина.

— Он разбил хрусталь, обосрал ковёр, содрал шторы, исцарапал обои, опрокинул шампанское. Соседи снизу грозили вызвать полицию и бабку-знахарку. А я его поймал и привязал. Сушу. А тебе, Мариш, сюрприз хотел…

Марина встала, прошла в зал. Картина могла бы убить хрупкую барышню, но не её. Кот – пристёгнутый к батарее, с мордой, замотанной шарфом, лужи, дым, битая посуда. Как после бомбёжки. Ваня топтался рядом, оправдывался:

— Ну он же не сидел спокойно! Я ж волновался, чтоб высох. И чтоб не орал – рот прикрыл. Но всё нормально!

Марина отвязала кота, вытерла его полотенцем с головы Вани, прижала.

— Сволочь ты, Ванька. Он же задохнуться мог. Хотя после стиралки ему теперь хоть в топку лезь.

Села с котом на диван, посмотрела на мужа:

— Ну?

— Что “ну”? – вздохнул он. – В петлю лезть сразу или после ужина?

— Поздравляй, балда. Сегодня Восьмое марта.

Ваня вспыхнул, рванул в комнату и через минуту вернулся с торжественным видом, встал на колени, заложил руки за спину.

— Маришка, свет моих очей. Тридцать лет ты терпишь меня, и я каждый день тобой горжусь. Сильная, красивая, терпеливая – с праздником, с Женским днём!

Он протянул коробочку с кольцом и помятый букет.

— Цветы были приличные… пока кот… ну ты поняла…

Марина вздохнула, понюхала розы.
— Хоть пахнут. И, слава богу, не гарью. Вань, хватит экспериментов. Дари просто цветы. Просто обнимай. Просто не поджигай квартиру. Договорились?

— Хотел как лучше. На работе тебе шедевры дарят, а я… по-домашнему хотел. С душой. И с огоньком. Вот и получилось…

— Получилось, – улыбнулась Марина. – И с душой, и с огоньком. И даже с МЧС на хвосте. Пошли разгребать. Соседям извинения носить. А то бабку-то вызовут. Хотя у неё, может, свой Ваня есть. Такой же… рукастый.

Кот в этот момент зевнул, обвил хвостом ногу Марины и с презрением фыркнул в сторону Вани. Праздник удался. На всю катушку.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + чотирнадцять =

Також цікаво:

З життя28 хвилин ago

Чому Димка одразу не злюбив дядю і що з цим робити?

Дядька Тараса Романа зразу не вподобав, а швидше — зненавидів. Мати, нервово перебираючи пальцями, сказала того вечора восьмирічному синові: —...

З життя1 годину ago

Спадщина в стінах дому

Українське спадкове подвір’я — І як ти на таке насмілилась? — дивувалась донька. — Мамо, ти ж там будеш сама...

З життя3 години ago

Телефонний дзвінок колишнього: чому я забула вимкнути звук на ніч?

Щоденник. Так не буває. Зранку дзвонив колишній. Забула вимкнути звук на ніч — от і прокинулась. Замість «алло» зітхнула, щоб...

З життя5 години ago

Загадка самотньої пташки…

**Щоденник Галини** Вже кілька тижнів я спостерігала за новою сусідкою, яка заселилася на першому поверсі навпроти мене. Нову мешканку звали...

З життя7 години ago

На лавці в поліклініці: зустріч поколінь у хвилині вибору.

У коридорі жіночої консультації на лавці сиділа літня жінка. Поруч з нею притулилась тоненька дівчинка років п’ятнадцяти в короткій спідниці,...

З життя11 години ago

Сльози за мить до свята: момент з натиском материнства.

Оксана стискала зуби, щоб не розплакатися й не зіпсувати святковий настрій. Поправила кофточку на вже помітному животику й, штовхаючи перед...

З життя11 години ago

Моя подружка: ефектна, загадкова та трохи неслухняна

Мова моєї подруги Софійки Коваленко підвішена як слід. Вона гарна, гостроязика й хитра, як лис. Але іноді вміє прикинутися такою...

З життя14 години ago

Розлучення, майно і несподіваний поворот!

Ми розводилися з дружиною, і настала черга ділити нажите. Аж тут несподіванка. «Забирай собі цього!» — скрикнула вона. «Ви з...