Несподівані почуття: орендарка і син господині квартири.

Марта мешкала у квартирі тітки Галини. Вона привернула увагу її єдиного сина – Олександра. Не можна сказати, що Марта відразу його полюбила, але жити самій у чужому селі було нелегко, і тітка Галина ставилася до неї дуже добре. Була б чудовою свекрухою, тож наполегливість Олександра дала свої плоди.

Марта працює вчителькою вже 13 років. Кожен день для неї непростий. Марта Євгенівна серед колег і учнів відома своєю добротою, чесністю та мудрістю, які допомагають вирішувати різні проблеми.

Після занять в школі Марта поспішила на маршрутку до міста. Вона мала бути у суді. Причина? Розлучення. Чоловік зрадив її протягом 12 років, і вона вирішила поставити цьому край.

Як вони познайомились? Після університету вона стала вчителькою в місцевій школі. Жила у тітки Галини, і врешті-решт приглянулась синові Олександру. Не можна сказати, що він їй одразу сподобався, але життя в чужому селі здавалося важким, і ставлення тітки було теплим. Врешті-решт, наполегливість Олександра перемогла.

Щойно молодята побралися, матір Олександра виділила їм частину свого саду, де вони почали будувати дім. Будівництво тривало 9-10 років, допомагали всі, хто міг. Марта працювала на півтори ставки, була відмінним вчителем математики і давала додаткові платні уроки. Однак не завжди плата була грошима – іноді допомога батьків учнів виявлялася у вигляді ремонту в домі.

Будинок завершили, заселилися, але щастя не прийшло. Дітей не було, і навіть кохання між ними було відсутнє. Сільські жителі знали, що Олександр зраджує Марту і жаліли її за терпіння.

Нарешті, коли дізналася про чергову зраду, Марта подала на розлучення. Олександр насміхався, стверджуючи, що вона залишиться ні з чим, оскільки уся власність оформлена на тітку Галину.

Суд порадив Марті досвідченого адвоката. Взяла візитку і поїхала за адресою, навіть не глянувши на ім’я.

Приїхала до адвокатської контори і побачила на дверях ім’я: Балудченко Богдан Тарасович. Вона одразу впізнала свого колишнього учня. На випускному він зізнався їй у коханні, але вона вже була нареченою Олександра.

Зустріч з Богданом повернула спогади. Він, пішовши з села, вчився на юриста. Він теж одразу впізнав її, але не зміг одразу прийняти через необхідність забрати доньку зі школи, запропонувавши обговорити справу по дорозі.

Богдан розповів, що жінка померла при пологах, а він виховує доньку сам. Попросив Марту стати нянею, виконувати хатню роботу та допомагати дитині. Обіцяв добру платню, і Марта погодилася.

Марта чудово справлялася з обов’язками, знайшовши спільну мову з донькою Богдана. Через кілька місяців, їхні відносини стали теплішими.

Минуло півтора роки, і у них народилася ще одна донечка. Марта, хоч і пізно, але стала мамою. Вона переконалася, що життя – непередбачуване, але віра у краще дає надію.