Connect with us

З життя

«Несподіваний візит свекрухи: як один візит змінив усе»

Published

on

Щоденник

Сьогодні вранці, провівши чоловіка — Андрія — на роботу, я поцілувала його в щічку й зачинила за ним двері. День обіцяв бути насиченим: робота вдома, побутові клопоти, і все це — у орендованій квартирі в Чернівцях, де ми оселилися після весілля. Ми ще не встигли повністю обжитися, але тут затишно – з гарним ремонтом, світла, з видом на річку. Господарі довго шукали квартирантів і зупинилися на нас – молодій, освіченій парі.

Сьогодні я працювала в домашньому режимі: відкрила ноутбук, почала перевіряти пошту, як раптом почула дзвінок у двері. Нікого не чекала. За порогом стояла його мати — Надія Василівна.

— Доброго ранку, — привіталася я, трохи здивовано.
— До сина. Пропусти, — сказала вона різко й, не чекаючи запрошення, увійшла.

— Андрія немає. Він на роботі.
— Нічого. Почекаю, — відповіла вона й рушила до кухні.

— Почекайте… зараз мій робочий час. Краще приходьте ввечері, коли Андрій буде вдома, — спокійно сказала я, перепинивши їй шлях.

Надія Василівна невдоволено скривилася, але пішла. Ввечері Андрій був здивований:
— Мама скаржиться, що навіть чаю їй не запропонувала.
— Андрію, ти знаєш, як вона любить приходити без попередження. Я працювала, а вона вимагала уваги, ніби ми в ресторані. Та й пам’ятаєш, як вона поводилася в нашій попередній квартирі?

Андрій знизнув плечима:
— Маму не зміниш. Я запросив її у суботу на обід. Давай спробуємо ще раз, спокійно.

Я погодилася, але нагадала:
— У п’ятницю прибирання, а в неділю ми в гостях у друзів. Усе вже заплановано.

Суботній обід пройшов без скандалів. Свекруха сиділа за столом, їла мовчки, але періодично кидала злісні зауваження.

— Квартира занадто дорога. Можна було знайти дешевше на околиці. Чому не живете у батьків? Зекономили б гроші.

Я відповіла стримано:
— Спитайте в Андрія, чи хоче він жити з моїми батьками.

— Ні, мам, — втрутився Андрій. — Мені потрібен власний простір.
— Але ж квартира не ваша! — викликаюче кинула Надія Василівна.
— На рік — наша. Ми платимо, і вона нас влаштовує, — сказав він.

Тоді вона запропонувала:
— Переїжджайте до мене. У мене три кімнати, місця вистачить.
— Ні, мам. Ми будемо просто в гості ходити. Жити разом — це погана ідея. У нас різні графіки.

Наступного тижня я знову працювала вдома. Андрій пішов, а я трохи прилягла. Раптом мене розбудив запах свіжої кави. Хто це? Накинувши халат, я підійшла до кухні й остолбеніла: за столом сиділа Надія Василівна, спокійно пила каву з тортом.

— Як ви сюди потрапили? — різко спитала я.
— У мене є ключі. Ще з минулого візиту взяла. Це ж квартира мого сина, а отже – і моя.

— Віддавайте їх, — прошипіла я.
— Ні. Не віддам. — Вона потягнулася до сумки, але я висипала її вміст на стіл і забрала ключі.
— Тепер ідіть.

— Ти ще пожалуєш! Коли син дізнається, як ти поводишся з матір’ю, він тебе виженє! — крикнула вона й вийшла, грюкнувши дверима.

Ввечері я розповіла все Андрію. Він мовчки вислухав, потім обійняв мене й сказав:

— Я розберуся. І так… ти була права.

Я не плакала. Я знала – повагу треба повертати вчасно. Інакше сядуть на шию, навіть якщо це рідні.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять + 9 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Втрачене не повернеш: історія справжнього щастя

Сьогодні вночі сиділа біля вікна, дивилась на зоряне небо й згадала історію, яку колись чула від бабусі. Слова, мов намисто,...

З життя26 хвилин ago

Як доля виносить з рідного гнізда

Ой, діточки мої послухайте, як буває, коли доля виносить тебе з рідного дому не за власним бажанням, а від безнадії....

З життя1 годину ago

Таємнича історія з домівки для літніх

Ой, діточки мої, сідайте ближче, розповім вам історію, яку мені тут, у будинку для літніх, сусідка по палаті розказала. Мене,...

З життя1 годину ago

Вільне місце закінчилося

У домі нема місця Повертаючись від доньки, Ганна зайшла по дорозі до супермаркету за продуктами. Вона йшла до переходу, коли...

З життя2 години ago

«Крізь сльози – в очі: історія про завершення, що стало початком»

Ой, діточки мої, сідайте ближче, бо розповім вам історію, яку сама ледве вірю, що пережила. Були в мене й сльози,...

З життя2 години ago

Старі казки про сестер

Ох, діточки, сідайте ближче, розповім вам казку про Олену та Марію. Чула я її від старої бабусі в нашому селі,...

З життя2 години ago

— Якщо ти не дурна, переведи цей документ – директор знущався з прибиральниці, але потім здивувався істині

Артем Волков увійшов до розкішного холу своєї нової штаб-квартири зі звичною впевненістю. Хрустке скло, блискучий мармур, холодний метал усе навколо...

З життя2 години ago

«Пане, будь ласка, не їжте цей торт», – прошептала маленька сирота, очі її були сповнені страху. «Вона щось поклала всередину… Я бачила». Попередження нависло в повітрі.

«Пане, будь ласка, не їжте цей торт», прошепотіла маленька жебрачка, очі якої були сповнені жаху. «Вона щось поклала всередину… Я...