Connect with us

З життя

«Несподіваний візит свекрухи: як один візит змінив усе»

Published

on

Щоденник

Сьогодні вранці, провівши чоловіка — Андрія — на роботу, я поцілувала його в щічку й зачинила за ним двері. День обіцяв бути насиченим: робота вдома, побутові клопоти, і все це — у орендованій квартирі в Чернівцях, де ми оселилися після весілля. Ми ще не встигли повністю обжитися, але тут затишно – з гарним ремонтом, світла, з видом на річку. Господарі довго шукали квартирантів і зупинилися на нас – молодій, освіченій парі.

Сьогодні я працювала в домашньому режимі: відкрила ноутбук, почала перевіряти пошту, як раптом почула дзвінок у двері. Нікого не чекала. За порогом стояла його мати — Надія Василівна.

— Доброго ранку, — привіталася я, трохи здивовано.
— До сина. Пропусти, — сказала вона різко й, не чекаючи запрошення, увійшла.

— Андрія немає. Він на роботі.
— Нічого. Почекаю, — відповіла вона й рушила до кухні.

— Почекайте… зараз мій робочий час. Краще приходьте ввечері, коли Андрій буде вдома, — спокійно сказала я, перепинивши їй шлях.

Надія Василівна невдоволено скривилася, але пішла. Ввечері Андрій був здивований:
— Мама скаржиться, що навіть чаю їй не запропонувала.
— Андрію, ти знаєш, як вона любить приходити без попередження. Я працювала, а вона вимагала уваги, ніби ми в ресторані. Та й пам’ятаєш, як вона поводилася в нашій попередній квартирі?

Андрій знизнув плечима:
— Маму не зміниш. Я запросив її у суботу на обід. Давай спробуємо ще раз, спокійно.

Я погодилася, але нагадала:
— У п’ятницю прибирання, а в неділю ми в гостях у друзів. Усе вже заплановано.

Суботній обід пройшов без скандалів. Свекруха сиділа за столом, їла мовчки, але періодично кидала злісні зауваження.

— Квартира занадто дорога. Можна було знайти дешевше на околиці. Чому не живете у батьків? Зекономили б гроші.

Я відповіла стримано:
— Спитайте в Андрія, чи хоче він жити з моїми батьками.

— Ні, мам, — втрутився Андрій. — Мені потрібен власний простір.
— Але ж квартира не ваша! — викликаюче кинула Надія Василівна.
— На рік — наша. Ми платимо, і вона нас влаштовує, — сказав він.

Тоді вона запропонувала:
— Переїжджайте до мене. У мене три кімнати, місця вистачить.
— Ні, мам. Ми будемо просто в гості ходити. Жити разом — це погана ідея. У нас різні графіки.

Наступного тижня я знову працювала вдома. Андрій пішов, а я трохи прилягла. Раптом мене розбудив запах свіжої кави. Хто це? Накинувши халат, я підійшла до кухні й остолбеніла: за столом сиділа Надія Василівна, спокійно пила каву з тортом.

— Як ви сюди потрапили? — різко спитала я.
— У мене є ключі. Ще з минулого візиту взяла. Це ж квартира мого сина, а отже – і моя.

— Віддавайте їх, — прошипіла я.
— Ні. Не віддам. — Вона потягнулася до сумки, але я висипала її вміст на стіл і забрала ключі.
— Тепер ідіть.

— Ти ще пожалуєш! Коли син дізнається, як ти поводишся з матір’ю, він тебе виженє! — крикнула вона й вийшла, грюкнувши дверима.

Ввечері я розповіла все Андрію. Він мовчки вислухав, потім обійняв мене й сказав:

— Я розберуся. І так… ти була права.

Я не плакала. Я знала – повагу треба повертати вчасно. Інакше сядуть на шию, навіть якщо це рідні.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

8 − шість =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Любов, що витримала випробування часом

Любовь крізь роки У село приїхала нова родина. Якраз добудували нову школу. Старий директор пішов на пенсію, а новим став...

З життя3 хвилини ago

Немовля знайдене живою в рюкзаку, наполовину закопаному у крижаній річці — але шокуюча правда цього порятунку приголомшила слідчих і розлютила громаду

На світанку місто ще було вкрите тишею та інеєм. Звичайний обхід поліцейського Данила Бойка та його слухняного пса-партнера, Тараса, обіцяв...

З життя58 хвилин ago

Пес обійняв господаря востаннє перед евтаназією, аж раптом лікар вигукнув: “Стійте!” — і те, що сталося далі, змусило плакати всю клініку

Тісна кімната ветеринарної клініки ніби затамувала подих разом із тими, хто був всередині. Бліді стіни тремтіли від напруження, низька стеля...

З життя59 хвилин ago

Коли службовий пес Тітан раптово завмер у переповненому автобусі, ніхто не розумів чому — аж поки його пронизливий погляд не зупинився на маленькій дівчинці в кінці салону

Звичайний ранок у Львові перетворився на щось неймовірне, коли службовий пес на імя Бурштин раптово завмер у переповненому тролейбусі 10....

З життя1 годину ago

Не зовсім як у серіалі, але близько

Не як у серіалі, але схоже Маруся обожнювала серіали й мріяла, щоб у її житті все було гарно, як на...

З життя2 години ago

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина — не мого сина» — болюче відгукнулися в моєму серці

Слова моєї свекрухи: «Ця дитина не мого сина» пролунали болюче.«Ця дитина не мого сина», сказала моя свекруха в день народження...

З життя2 години ago

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але такого розвитку подій вона не очікувала!

Моя свекруха вилила на мене відро води, щоб розбудити, але не очікувала такого повороту подій.Минуло два роки з моменту, як...

З життя2 години ago

Невгамовна енергія

Неспокійна Оксана з дитинства мріяла стати лікарем. Жила з батьками у невеличкому селі, до школи бігала за три кілометри у...