Connect with us

З життя

«Невістка наполягає на рівній любові до дітей, а я не можу…»

Published

on

Я не з тих жінок, що легко відкидають чужий шлях. Життя навчило мене багато чого. Сама виростила двох дітей, пройшла крізь тягарі й розпач, знаю ціну справжній турботі й безсонним ночам, коли дитина в гарячці, а ти одна — поруч, і ніхто більше не потрібен. Та, як би там не було, є речі, які не нав’яжеш. І любов — серед них.

Коли мій син Олег оголосив, що одружується з жінкою, у якої вже є дитина, я не заперечувала. Підтримала, як мати, бо бачила: він справді закоханий. А мені що головне? Щоб син був щасливий. Щоб його любили, цінували. А в кого яке минуле — хай буде, аби все щиро. Ніколи не казала поганого про Євгенію, його обраницю. Сама ростить дівчинку, чоловік пішов — таких жінок не судять, їх треба розуміти. Але…

Минуло сім років, як вони стали родиною. Марічці від першого шлюбу тепер шість, а нашому спільному онукові, Данилкові, — лише два. Дівчинка розумна, гарна, слухняна. Але все ж… вона не моя кров. Так, я роблю все, що можу. Так, приношу подарунки — однакові, без образи, без ліку гривень. Так, можу почитати Марійці казку, пограти з нею в «дочки-матери», допомогти з уроками. Але моє серце — з Данилком. У ньому я бачу свого Олега, риси мого покійного чоловіка. Від нього млію, дихаю обережно — настільки він рідний. А з Марійкою… просто добрі стосунки. Поважні, теплі. Та не більше.

Саме це й стало причиною сварки з Євгенією. Вона, бачте, вимагає, щоб я любила Марійку так само, як Данилка. Ніби любов можна взяти й увімкнути за наказом. Ні, дочко моя, так не буває. Я не вмію грати на публіку. Можу допомогти, можу бути поряд, можу підтримати — але не можу удавати.

Я не звинувачую Марійку ні в чому. Вона — просто дитина, яка опинилася у складній ситуації. Але в неї є свої бабусі. Хоч одна далеко живе, друга й зовсім зникла після розлучення — це не моя провина. Сама Євгенія розповідала, як її мати на пенсії працює й рідко бере онуків. Як без попередження не пустить навіть у двір, якщо не привезли їжу чи зміну білизни. То чому ж усі докори — мені?

Я, на відміну від свахи, завжди поруч. За першим дзвінком. То одяг привезу, то продукти, то Марійку на гурток відвезу. І все це — з любов’ю. Але саме з тією, яку можу дати. Більше — ні. Не просіть.

Євгенія все частіше зустрічає мене холодно. За кожним подарунком слідкує поглядом, ніби в думках рахує вартість. «А Марійці що? Чому їй лише книжка, а Данилкові — машинка?» Як їй пояснити, що книжку вибирала з душею, за інтересами, що Марійці вона потрібніша? Але ні — у неї на все одна відповідь: «Ви не любите мою доньку». Я намагаюся м’яко донести — я не зобов’язана любити. Це не наказ, це не підсумовується. Я добра до Марійки, і цього має бути достатньо.

З Олегом теж говорила. Спокійно, без істерик. Пояснила, що не проти Марійки. Що намагаюся бути уважною. Але змусити себе любити однаково — не можу. І якщо він із дружиною будуть наполягати, щоб я відчувала те, чого немає, — краще нам обмежити спілкування, аніж лицемірити. Він зрозумів. Він у мене хлопець мудрий. Та між дружиною й матір’ю опинився, як між двох вогнів. І досі не знає, на чиїй стороні стати.

А я… Я втомилася доводити очевидне. Я бабуся. Справжня. Але лише для одного внука — по крові. Для другого — я добра доросла жінка. Це чесно. Це правильно. Це без шкоди для дитини. Але вимагати від мене більше — жорстоко.

І знаєте що? Я не зла. Я просто не готова, щоб мене судили за те, що не можу переступити через себе. Це моє серце. Моя совість. Моя правда. І я не відступлю від неї, навіть якщо це коштуватиме мені стосунків із невісткою.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

14 − 7 =

Також цікаво:

З життя38 хвилин ago

‘Having a Baby at Forty-One? You Must Be Joking!’ He Yelled at Nasty. ‘Women Your Age Are Already Grandmothers!’ – Nasty, Stop This Nonsense. Children’s Books

“Forty-one and wanting a babyare you mad?” John shouted at Emily. “At your age, most women are grandmothers! Emily, dont...

З життя2 години ago

Why Should I Cook for Everyone? It’s Just for Me and Annie Now!” – “What Do You Mean?” Nikita Fumed. – “Because in This Family, I’ve Learned It’s Every Man for Himself. So Live Like It!

In a small town in England, long ago, there lived a woman named Margaret. One morning, she lay in bed...

З життя3 години ago

In Rio de Janeiro, in one of those neighborhoods where electric wires twist above the streets like the city’s veins, lived Mariana.

In the heart of London, where tangled power lines stretch overhead like the citys veins, lived Eleanor Whitmore. She was...

З життя3 години ago

So, Is Marriage Really Stronger Than Just Living Together?” – The Men Who Mocked Nadia

“Ah, so a marriage certificate really is stronger than just living together, eh?” The men at the site had teased...

З життя3 години ago

In Rio de Janeiro, in one of those neighborhoods where electric wires tangle above the streets like the city’s veins, lived Mariana.

**Monday, 15th May** In a corner of London, where the tangled overhead wires hummed like the citys veins, there lived...

З життя4 години ago

Listen, We’ve Got Guests Coming Over Soon, and You’ll Need to Make Yourself Scarce.

The air in the small London flat was thick with tension. Victor and Margaret had regretted a thousand times over...

З життя5 години ago

Natasha Stephenson, I won’t live with your son anymore, and you can tell him that straight from me,” said Svetlana.

“Natasha, tell your son I wont be living with him anymore,” Emily said, her voice steady but cold. “Oh, will...

З життя6 години ago

Oksana and Her Mother Sat on an Old Bed, Both Bundled Up in Warm Clothes. Outside, Winter Raged as the Stove Just Began to Heat the House.

Charlotte and her mother-in-law sat huddled on an old bed, both wrapped up warm against the winter chill. The cottage...