Connect with us

З життя

Ночной спор и утренняя усмешка кота

Published

on

Кот дремал рядом с супругой. Уткнувшись в неё спиной, он отпихивал меня всеми лапами. Утром же смотрел нагло, будто насмехаясь. Я ворчал, но поделать ничего не мог. Любимец, дескать. Ну пушистик, ну золотце. Жена смеялась, а мне вовсе не до шуток.

Этому «золотцу» жарили осетра, аккуратно вынимали кости, а хрустящую кожицу складывали горкой рядом с дымящимися кусочками на его тарелке.

Кот щурился, кривя морду в ухмылке, будто говорил:
«Ты здесь никто, а истинный хозяин — я».

Мне же доставались объедки, которые не пришлись по вкусу наглецу. Короче, издевался он знатно. Я отвечал тем же: то тарелку отодвину, то с дивана столкну. Война — да и только.

Порой в мои тапки «закладывали сюрпризы». А супруга хохотала:
— Сам виноват, не трожь его!

И гладила своего ненаглядного. Кот же взирал на меня свысока. Я лишь вздыхал. Что поделаешь? Жена одна — спорить бесполезно. Приходилось терпеть.

Но в то утро…
Собираясь на работу, я услышал из прихожей вопль жены. Ворвавшись, увидел картину: шестикилограммовый комок шерсти с когтями, словно разъярённый медведь, бросался на неё.

Увидев меня, зверь вскочил на грудь, сбив с ног. Вскочив, я схватил табуретку как щит, оттащил супругу в спальню. Кот ударился о ножку стула, взвизгнув оглушительно.

Но это его не остановило. Он рвался к двери, пока мы не захлопнули её. Обрабатывая йодом царапины, мы слышали за дверью злобное шипение.

Жена звонила на работу, объясняя, что кот взбесился и нам срочно в травмпункт. Я, повторяя её слова начальнику, вдруг…

Вдруг стены содрогнулись. На кухне выбило стёкла, в ванной треснуло зеркало. Телефон выпал из рук. Тишина. Забыв про кота, мы рванули на кухню — за окном зияла воронка.

На месте соседского газели с газовыми баллонами — груда металла. Машины на стоянке перевёрнуты, словно брошенные игрушки. Вдали завывали сирены.

Ошеломлённые, мы обернулись к коту. Он сидел в углу, прижимая сломанную лапу и тихо скуля.

Жена вскрикнула, подхватив его. Я схватил ключи — и мы понеслись вниз по лестнице, не считая этажей.

Простите пострадавших от взрыва, но наш раненый был важнее.

Машина за домом чудом уцелела. Мчались к ветклинике, сердце сжималось от тревоги.

Через час супруга вышла с забинтованным питомцем. Ожидавшие приёма, узнав историю, наперебой гладили героя.

Дома жена приготовила осетра, отделив кости и хрустящую корочку. Мне — остатки.

Кот, припадая на лапу, подошёл к миске. Попытка презрительно щуриться вышла жалобной гримасой.

Я быстро доел, положив свой кусок в его тарелку.

Он уставился на меня, недоумённо мяукнув.

Взяв его на руки, я прошептал:
— Может, я и лузер. Но с такими — самыми родными — я богаче всех.

Чмокнул в лоб. Он буркнул, ткнувшись мордой в щёку.

Поставив его есть, мы с женой обнялись, глядя, как он хромает к миске.

Теперь кот спит только со мной. Заглядывая в глаза, я молюсь, чтобы Господь подарил нам долгие годы вместе.

Больше ничего не нужно.
Честное слово.
Ведь настоящее счастье — именно такое.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 2 =

Також цікаво:

З життя26 хвилин ago

Свекруха на гостинах: грається з дитиною, а роботу залишає мені

Свекруха приходить, пограється з дитиною — і йде задоволена. А я — готуй, прибирай, посміхайся… Коли я прочитала статтю під...

З життя27 хвилин ago

Ваша свекруха дає вам місяць на виселення!

“Ти маєш покинути мій дім за місяць!” — оголосила свекруха. У нас із Ярославом усе було як у казці: два...

З життя30 хвилин ago

Я принесла сину домашню їжу, але він зачинив двері переді мною — вплинула його дружина

Я прийшла до сина з домашньою їжею о сьомій ранку, а він захлопнув двері прямо перед моїм носом. Я впевнена...

З життя31 хвилина ago

Зрада онлайн: таємниця родички

Зрада в мережі: таємниця невістки Мене звати Оксана, і моє сердце розривається від болю. У нашому затишному містечку над Дніпром...

З життя1 годину ago

Свекровь вирішила встановлювати правила в моєму домі, але я показала, хто тут головна

Щоденник Так склалося, що довелося впустити до своєї оселі свекруху. Не тому, що цього хотіла. Просто чоловік у мене золотий...

З життя1 годину ago

Я принесла сніданок, але син затряс дверима — дружина знову вплинула на нього

Колись у світанку, о сьомій годині ранку, я прийшла до сина з домашньою їжею, а він захлопнув двері перед моїм...

З життя2 години ago

Свекруха вирішила диктувати свої правила в моєму домі. Я нагадала їй, хто тут господиня

Колись моя свекруха вирішила, що саме вона буде встановлювати порядки у МОЄМУ домі. Та я нагадала їй, хто тут справжня...

З життя3 години ago

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось після 35 років шлюбу…

Мені 62, йому 68. Ми розлучаємось… Після 35 років шлюбу Звати мене Соломія Павлівна, мені шістдесят два. Моєму чоловіковому Євгену...