Connect with us

З життя

Новая квартира без свекрови: Как избежать трёхкомнатного кошмара

Published

on

Мы покупаем квартиру не для того, чтобы делить её со свекровью: я ни за что не возьму трёхкомнатную и не поддамся на этот кошмар.

Мы с мужем давно мечтали о своём уголке, вот уже и ипотека оформлена, и деньги у свекрови заняли – только она у нас не злодейка, а просто душит своей опекой. После смерти мужа она будто решила, что теперь обязана контролировать всех вокруг, и это не жизнь, а мучение. У неё большая квартира в центре Санкт-Петербурга, но я твёрдо решила: пусть тесно, зато наше. Не хочу, чтобы её присутствие витало в каждом углу.

Присмотрели трёхкомнатную в новостройке – одна комната совсем крохотная, идеально под гардеробную, о которой я так мечтала. Но свекровь, Валентина Степановна, взбунтовалась: «Какая гардеробная? А где гости спать будут? Вдруг родня из деревни приедет?» – и смотрела на меня так, будто я предательница. Я сразу поняла: она про себя думает. В последнее время она у нас заживается до поздней ночи, будто боится вернуться в свою пустую квартиру. Её слова прозвучали как приговор: купим трёхкомнатную – и она будет вечно тут околачиваться, а то и вовсе переедет.

Я не дура – вижу, куда дело идёт. Валентина Степановна одинока, и её забота превращается в удушение. Звонит пять раз на дню – «проверить, как дела», лезет с ненужными советами, даже диктует, как нам мебель расставить. Не желаю я делить с ней свой дом! Мы с мужем, Дмитрием, покупаем жильё для себя, а не для её прихотей, какой бы «доброй» она ни казалась.

Я дала ультиматум: никаких трёхкомнатных. «Хочу видеть твою маму только по большим праздникам, – сказала я Дмитрию. – Если ей так нужна гостевая, пусть у себя обустраивает». Он уговаривал, говорил, что мама просто хочет быть ближе, что стареет, тяжело одной. Но я стою на своём. Не собираюсь жертвовать спокойствием ради её навязчивой «заботы». Лучше без гардеробной, чем превратить квартиру в её филиал.

Если гости приедут – пусть спят на раскладушке. А если свекровь захочет заночевать – найду сто причин отправить её обратно. Это наш дом, наша жизнь, и я не позволю, даже ей, в ней командовать.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × 5 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

ВІН ВІДПОВІВ, КОЛИ ЙОМУ ПРИВІТАЛИ ДОБРОГО РАНКУ…

На розі вулиці Шевченка у Львові стояв манекен у вітрині крамниці з одягом. Він завжди був одягнений однаково: біла сорочка,...

З життя6 години ago

Вони з’явилися, поки ми спали

Вони прийшли, коли ми спали Марія Тарасівна прокинулася від звуку, який не одразу зрозуміла. Легке скрипіння дощок у коридорі, наче...

З життя7 години ago

Вона з’явилася першою

Вона прийшла першою Надія Василівна прокинулася о п’ятій ранку, як завжди. Звичка сорока років роботи на заводі нікуди не зникла,...

З життя9 години ago

Посмішка в обличчі образи

Сміх крізь образи Олена Миколаївна поставила перед онукою миску з борщем і сіла навпроти, уважно спостерігаючи, як Софія розмішує ложкою...

З життя11 години ago

Перша зрада сестри

— Як ти могла?! — кричала Мар’яна, трясучи зім’ятим папером у руках. — Як ти могла підписати цю дурни́цю?! Оксана...

З життя14 години ago

Він обрав не для себе

— Ні, Оленко, ти не розумієш! Я так більше не можу! — Марійка сіпнула подругу за руку так, що аж...

З життя17 години ago

ДИВОВИЖНЕ ЩАСТЯ

ЩАСЛИВИЙ ВИПАДОК —Мамо, залишився останній шанс мати дитину — ЕКЗ. Ми з Кирилом все вирішили. Відмовити нас не вийде. Приймай...

З життя17 години ago

Третя кімната — таємниця, що прихована від чужих

**Щоденник** Сьогодні був важкий день. Знову та сама історія. Як завжди, коли приїжджає мій онук Дениско, він намагається зазирнути у...