З життя
Новий шлюб сина з двома дітьми: щоденні випробування для всієї родини
Ось уже третій рік триває цей кошмар. Коли мій син Віталій привів у наш дім нову дружину — жінку з двома дітьми від попереднього шлюбу, — я навіть уявити не могла, у що перетвориться моє життя. Спочатку він запевняв, що це тимчасово, що вони побудуть у мене лише кілька місяців, поки не знайдуть житло. Але минуло три роки, а «тимчасово» стало постійним. До того ж — тепер його дружина Оксана чекає від нього дитину. І кожен мій день у старості нагадує справжнісіньке чистилище.
Ми мешкаємо у звичайній двокімнатній хрущовці у спальному районі. Зараз у квартирі — я, мій син, його вагітна дружина та її двоє дітей. Незабаром буде ще одна дитина. Я не скаржусь на Оксану — вона до мене ставиться з повагою, не влаштовує скандалів. Але нічого робити по дому не вміє і не хоче. Хоча діти в садочку, вона не працює — лише сидить у телефоні або гуляє з подружками. Іноди робить манікюр, і я навіть бояюсь думати, чиїми грошима.
Віталій працює, так. Але його зарплати ледь вистачає на їжу та комунальні, особливо з такою компанією. Все інше — на мені. Моя пенсія, а ще підробіток: кожного ранку о п’ятій я мию підлоги у двох офісах, а до восьмої повертаюсь додому. Здавалося б — можна відпочити, але не тут-то було: у мийці гора посуду після сімейного сніданку, обід ще не зварено, білизну не випрано, підлогу не підметено. І все це — моя робота.
Оксана, поки не завагітніла, хоч у магазин ходила, інколи готувала. Зараз — і цього немає. Каже, що в животі тягне. Відведе дітей у садок — і зникає. Додому повертається разом із Віталієм до обіду, а їсти ж треба — і варити, і сервірувати, а потім ще й мити. Хіба вона це робить? Ні, звісно. Все на мені. І я вже не витягую.
Одного разу я наважилась поговорити з сином. Кажу: «Сину, у нас у маленькій квартирі занадто багато людей, може, з Оксаною подумаєте про оренду?» Він лише знизав плечима: «Мамо, половина квартири — моя, а грошей на оренду нема. Терпи». Ніби ніж по серцю. Я все життя жила заради нього, заради сім’ї. А тепер — терпи?
Місяць тому в мене стався гіпертонічний криз. Впала прямо на кухні, сковорідка ледь не впала з плити. Забрали швидкою. Лікар сказав: потрібен спокій, відпочинок, жодного стресу. Але як тут відпочивати, коли вдома щодня — як у цирку?
Діти, звісно, не винні. Але вони, і вагітна Оксана, і байдужість сина перетворили мою старость на нескінченну втому. Після обіду я намагаюсь хоча б на годину лігти — ноги гудуть, спину ломить. А потім знову встаю, готую вечерю, прибираю. Ввечері будинок перетворюється на божевільню: діти верещать, бігають, б’ються, кричать, плачуть. Спокій у цій квартирі — давно забута розкіш.
Останнім часом я все частіше думаю, що єдиний вихід — взяти кредит і зняти собі хоч крихітну однушку. Де буде тихо. Де ніхто не буде брязкати каструлями, розкидати іграшки і чекати, щоб їм принесли їсти. Де я, нарешті, зможу просто перевести подих.
Але мені страшно. Страшно залишитись однією. Страшно брати кредит у старості. Але ще страшніше — кожного дня почуватись покоївкою у власному домі. У домі, де, як мені здавалося, я зустріну старость із теплотою та турботою. А виявилось — зі здертими до крові руками і пульсом за двісті.
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...