Connect with us

З життя

Обед для семьи исчез, когда в гости пришли друзья дочки!

Published

on

Готовлю ужин на семью, а друзья дочки всё сметают!

Моя дочь Арина — настоящая заводила. Её обаяние и щедрость притягивают ребят, будто мёд мух. В нашей московской квартире теперь постоянно толчётся её компания — не только одноклассники, но и ребята постарше. Конечно, я рада её открытости, но в последнее время всё вышло за рамки, и я уже на пределе.

Всё началось с невинных посиделок. На улице мороз, вот и пусть греются дома. Раньше Арина ставила чайник, доставала пряники, включала музыку — мило же! Но теперь она тащит сюда каких-то незнакомых подростков, которых я в жизни не видела. И их поведение повергает в шок.

Вчера зашла с работы — а на кухне двое незнакомых парней уплетают пельмени, которые я заготовила на два дня! Кастрюля пуста, как после нашествия саранчи. Грязные тарелки бросили в раковину и смылись, даже «спасибо» не кинули. Я вскипела! Ужинать нечего, а сил готовить заново — ноль.

Попыталась объяснить Арине: чужих домой таскать нельзя, а уж тем самым объедать семью. Конфеты, печенье — бог с ним, но холодильник — не благотворительная столовая. Дочь вспыхнула, крикнула: «Жадина!» — и заперлась в комнате, хлопнув дверью так, что люстра закачалась. Я осталась виноватой, но что делать?

Сварю, допустим, гречку с курицей, позову всех к столу — Арина демонстративно отворачивается, будто я ей не мать, а личный враг. Утром предупреждаю: «Еда на два дня, я поздно вернусь». Прихожу в одиннадцать — муж, Игорь, жарит яичницу на пустой сковородке. Опять эти «гости» всё сожрали. Арина снова в своей берлоге, разговоры игнорирует.

Я в тупике. Как до неё достучаться? Она орёт: «Ты ненавидишь моих друзей!» — и всё. Может, переходный возраст? Или мы с Игорем где-то просчитались? Хочу, чтобы дочь была счастлива, но и терпеть этот беспредел не могу.

Мы не олигархи — каждая копейка на счету. Оба пашем, как проклятые, а тут чужие дети наш холодильник опустошают. Бабушка ворчит: «Ремня им дать надо!» Но я против рукоприкладства. Хочу договориться, но Арина ни в какую. Чувствую, теряю контакт с родным ребёнком.

Что делать? Как объяснить, что это бьёт по семейному бюджету, но не обидеть? Как оградить дом от нашествия голодных орд? Сталкивались с таким? Делитесь опытом — сил больше нет…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

16 − десять =

Також цікаво:

З життя16 хвилин ago

Дванадцять років обов’язку. Дванадцять років непохитної вірності.

Дванадцять років служби. Дванадцять років бездоганної відданості.Мене звати Ярослав, і я поліцейський. Усі ці роки я ніколи не був самотнім....

З життя19 хвилин ago

Пес щодня приходив на цвинтар до господаря і рив землю: усі думали, що він сумує, аж доки не дізналися жахливу правду

Пес щодня приходив на цвинтар до свого господаря та рив землю: усі думали, що тварина просто сумує, доки не дізналися...

З життя46 хвилин ago

Повернення в пустий дім: 50 років самоти

Я ніколи не думав, що я чоловік пятдесяти років, технар до глибини душі, мовчазний, замкнутий, навіть похмурий, як казала моя...

З життя47 хвилин ago

Лише з третьої спроби

Тільки з третього разу Скільки треба випробувати гіркоти, втрати близьких, через що пройти, щоб зустріти справжнє щастя? Про це часто...

З життя2 години ago

Від королеви до божевільної: як я проковтнула сльози

Ковтаючи сльози: як із матері-королеви я перетворилася на божевільну стару У цьому світі я завжди була сама. Із самого дитинства....

З життя2 години ago

Я стану бабусею… Як прийняти, що вона старша за мого сина на 12 років?

Та ось, слухай Стану бабусею, але як змиритися з тим, що вона старша за мого сина аж на 12 років?...

З життя3 години ago

Після року самотності: ми знайшли одне одного і тепер щасливі!

Після стількох років самотності: ми знайшли одне одного і тепер справді щасливі! Мене звати Оксана, мені 54 роки. І ще...

З життя3 години ago

Щоб майбутнє стало яскравішим

Знову Настя прокинулася від голосної лайки на кухнімама з татом, як завжди, сварилися, а ще їхні друзі, що прийшли ввечері....