Connect with us

З життя

Обед для семьи исчез, когда в гости пришли друзья дочки!

Published

on

Готовлю ужин на семью, а друзья дочки всё сметают!

Моя дочь Арина — настоящая заводила. Её обаяние и щедрость притягивают ребят, будто мёд мух. В нашей московской квартире теперь постоянно толчётся её компания — не только одноклассники, но и ребята постарше. Конечно, я рада её открытости, но в последнее время всё вышло за рамки, и я уже на пределе.

Всё началось с невинных посиделок. На улице мороз, вот и пусть греются дома. Раньше Арина ставила чайник, доставала пряники, включала музыку — мило же! Но теперь она тащит сюда каких-то незнакомых подростков, которых я в жизни не видела. И их поведение повергает в шок.

Вчера зашла с работы — а на кухне двое незнакомых парней уплетают пельмени, которые я заготовила на два дня! Кастрюля пуста, как после нашествия саранчи. Грязные тарелки бросили в раковину и смылись, даже «спасибо» не кинули. Я вскипела! Ужинать нечего, а сил готовить заново — ноль.

Попыталась объяснить Арине: чужих домой таскать нельзя, а уж тем самым объедать семью. Конфеты, печенье — бог с ним, но холодильник — не благотворительная столовая. Дочь вспыхнула, крикнула: «Жадина!» — и заперлась в комнате, хлопнув дверью так, что люстра закачалась. Я осталась виноватой, но что делать?

Сварю, допустим, гречку с курицей, позову всех к столу — Арина демонстративно отворачивается, будто я ей не мать, а личный враг. Утром предупреждаю: «Еда на два дня, я поздно вернусь». Прихожу в одиннадцать — муж, Игорь, жарит яичницу на пустой сковородке. Опять эти «гости» всё сожрали. Арина снова в своей берлоге, разговоры игнорирует.

Я в тупике. Как до неё достучаться? Она орёт: «Ты ненавидишь моих друзей!» — и всё. Может, переходный возраст? Или мы с Игорем где-то просчитались? Хочу, чтобы дочь была счастлива, но и терпеть этот беспредел не могу.

Мы не олигархи — каждая копейка на счету. Оба пашем, как проклятые, а тут чужие дети наш холодильник опустошают. Бабушка ворчит: «Ремня им дать надо!» Но я против рукоприкладства. Хочу договориться, но Арина ни в какую. Чувствую, теряю контакт с родным ребёнком.

Что делать? Как объяснить, что это бьёт по семейному бюджету, но не обидеть? Как оградить дом от нашествия голодных орд? Сталкивались с таким? Делитесь опытом — сил больше нет…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

11 + 9 =

Також цікаво:

З життя14 хвилин ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Викличте, будь ласка, Людмилу… Вранці Олену переслідувало передчуття, що щось має статися. Все, що мало статися, давно вже сталося. І...

З життя23 хвилини ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя1 годину ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя1 годину ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя2 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя2 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...

З життя3 години ago

Зведена сестра

Ось адаптована історія у відповідності до українського культурного контексту: Віка після роботи заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через...

З життя4 години ago

Батько-легенда

**Батько-герой** Олеся з пакетом продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи східці. Так само вони рахували із сином, коли...