Connect with us

З життя

Однажды в Новый год его выгнали на улицу, но спустя годы он открыл им неожиданные двери.

Published

on

Ну слушай, вот как было дело. В новогоднюю ночь родители выставили его за дверь. А спустя годы он сам открыл им дверь — но не ту, о которой они мечтали.

За окнами горели огни, люди смеялись, обнимались у ёлок. Весь город ликовал, а он стоял на крыльце в одних тапочках, с рюкзаком, валяющимся в сугробе, и не верил, что это правда. Только ледяной ветер хлестал по щекам, напоминая: это не сон.

— Убирайся! Чтоб я тебя больше не видел! — рявкнул отец, и дверь с грохотом захлопнулась у него перед носом.

А мать? Она стояла в углу, ссутулившись, глядя в пол. Ни слова. Ни шага навстречу. Только сжала губы и отвернулась. Это молчание било больнее крика.

Вадим Соколов спустился со ступенек. Снег тут же насквозь промочил ноги. Он шёл, не глядя куда. В домах звенели бокалы, дарили подарки, а он — лишний — исчезал в белой мгле.

Первые дни ночевал где попало: на вокзале, в подъездах, в промёрзлом подвале. Его гнали отовсюду. Ел, что находил в помойках. Как-то стащил булку — не от жадности, от отчаяния.

Потом его нашёл старик с палкой. Буркнул: «Держись, парень. Люди — сволочи, но ты не уподобляйся». И оставил банку тушёнки.

Эти слова Вадим запомнил на всю жизнь.

А потом его свалила болезнь. Жар, бред, он уже почти не дышал, когда его вытащили из снега. Это была Мария Ивановна — соцработник. Прижала к себе, прошептала: «Тихо, сынок. Теперь ты не один».

Он попал в приют. Там пахло борщом и теплом. Мария Ивановна приходила каждый день, приносила книги, учила его верить: «Ты имеешь право. Даже если у тебя ничего нет».

Он читал. Слушал. Запоминал. И клялся, что когда-нибудь поможет таким же, как он.

Сдал ЕГЭ, поступил в вуз. Днём учился, ночью мыл полы. Не ныл. Не сдавался. Стал адвокатом. И теперь защищал тех, у кого нет ни дома, ни голоса.

А потом, много лет спустя, в его кабинет вошли двое — сгорбленный мужик и женщина с седыми волосами. Он узнал их сразу. Отец и мать. Те, кто вытолкнул его в морозную ночь.

— Вадим… прости… — прохрипел отец.

Он молчал. Внутри — ни злости, ни боли. Только пустота.

— Простить могу. Но вернуть — нет. Я умер для вас тогда. И вы — для меня.

Он распахнул перед ними дверь.

— Уходите. И не возвращайтесь.

А сам вернулся к работе. К новому делу. К ребёнку, которому нужна была помощь.

Потому что он знал, каково это — стоять босиком на снегу. И знал, как важно, чтобы кто-то сказал тогда: «Я с тобой».

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дев'ятнадцять + дванадцять =

Також цікаво:

З життя1 годину ago

Без мене ти — ніщо. Але потім він стояв переді мною, шукаючи роботу.

Ти ніхто без мене, кинув мені чоловік. А через рік він же ціломувато просив посаду в моїй фірмі. У напівтемній...

З життя1 годину ago

Таємне бажання

Його заповітна мрія Захаре, знову прийшов із школи в дірявих штанах? докоряла мати синові. Знову бився, певно, з Мишкою? Ну...

З життя2 години ago

Обдарунок на прощання, який змінив усе

**Щоденник Олени:** Я витягла його з того світу, а він знайшов іншу. Але мій прощальний подарунок зруйнував їхні плани. Я...

З життя2 години ago

Дорога, що таке розлучення? У тебе ж уже 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати! — в істериці метушився чоловік

«Дорогая, що це за розлучення? У тебе ж 4 стадія! А як же квартира? Я не зможу її успадкувати!» у...

З життя2 години ago

Мама, ми тут… не самотні! — із сміхом сказав чоловік, коли в кімнату радісно увірвався гість. Наступного дня її чекав сюрприз.

Мамо, ми зараз не самі! гукнув чоловік, коли теща вдерлася без стуку! Наступного дня її чекав сюрприз. Ну, хто з...

З життя2 години ago

Справжній герой: Невідомий пес знайшов немовля у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці — але шокуюча правда про порятунок приголомшила слідчих і викликала обурення громади

К9-ГЕРОЙ: Дитину знайдено живою у напівзакопаному рюкзаку в крижаній річці але шокуюча правда цього порятунку приголомшила слідчих і розлютила громаду**Крик...

З життя3 години ago

Сестра знищила квіти — моя реакція була велетенською!

Та це ж сестра! скрикнув чоловік, коли його рідненька влаштувала шашлики прямо на моїх левкоях! Моя відповідь виросла до двох...

З життя3 години ago

«Його сміх коштував йому обіду»

«Твої котлети навіть пес не їсть», гукнув чоловік, шпурляючи їжу у смітник. Тепер він їсть у безкоштовній їдальні, яку фінансую...