З життя
Одного разу бабусі стало зле, і лікар “Швидкої допомоги” вирішив відвезти її до лікарні.
Одного разу у моєї бабусі закрутилася голова, і лікар, який приїхав із “Швидкою допомогою”, вирішив не ризикувати і забрав її до лікарні. Там їй детально пояснили, що в такому віці гасати по театрах зі старими подругами вже не годиться. Смерть не за горами, і зустріти її варто, як належить, у своєму ліжку, а не за покерною партією у подруги.
Бабуся вирішила підходити до цього вдумливо та зі смаком. Спочатку вона купила купу ліків і розставила їх навколо свого ліжка. У повітрі одразу ж розлитий стійкий запах корвалолу.
По-друге, вона напрягла всіх нас, аби ми, жертвуючи своїм часом і нервами, допомагали їй у “урочистому” процесі вмирання. Вона вередувала, вимагала нових ліків, виклику то лікаря, то нотаріуса. Мама збилася з ніг, намагаючись задовольнити всі її примхи і хоч якось переконати, що помирати ще зарано. У відповідь бабуся закочувала очі і просила накапати їй ще трохи корвалолу.
Але якось до бабусі завітала її давня подруга Ніна. На щастя, я в цей час була вдома і мала нагоду побачити все це на власні очі.
― Кажуть, ти нарешті зібралася помирати, ― спитала вона низьким голосом, ― похвально. Комусь із нас потрібно зробити перший крок на той світ, щоб усе там розвідати. Але відповіси мені чесно – невже ти збираєшся лежати в труні в такому жахливому вигляді?
Бабуся буркнула, що їй байдуже, як вона виглядатиме в труні.
― Тобі, може, і байдуже, ― відповіла Ніна, ― а мені доведеться на це дивитися! Більше того, я мушу буду це поцілувати! Що скажуть люди?! Вони подумають, що прийшли на приличний похорон, а їх підступно обдурили. Я просто не зможу поглянути їм у вічі!
― До чого тут люди? ― вигукнула бабуся.
― Бо вони прийдуть, думаючи, що ховають подругу Ніни, а Ніна зі случайними людьми не спілкується. Але коли вони побачать тебе, вони подумають, що їх обманули, і образяться! До речі, навіщо тобі стільки ліків? Ти що, отруюєш себе цією гидотою?
― Я намагаюся полегшити свої страждання, ― намагалася пручатися бабуся.
― Ти намагаєшся остаточно зіпсути собі печінку, а з хворою печінкою колір обличчя буде жахливим. Ти що, хочеш, щоб побачивши тебе в труні, люди в жаху тікали?
Бабуся подумала і погодилася, що в труні краще лежати з хорошим кольором обличчя. Подруга її підтримала і запропонувала вийти на вулицю, щоб нагуляти здоровий рум’янець, який буде дуже ефектно виглядати на смертному ложі.
Я, розпустивши рот, дивилась, як моя щойно “вмираюча” бабуся злізає з ліжка і йде у душ, від якого відмовлялася останні три тижні. А Ніна, бридливо склавши губи, наказала мені зібрати всю постіль з ліжка, аби відправити її в прання… А їм самим з бабусею приготувати дві чашки міцної кави, в які накапати чогось коньячного і бадьорого, грамів десь п’ятдесят, адже коньяк добре впливає на тонус і на нерви. А в пресловутій труні, як ви вже зрозуміли, лежати краще зі здоровими нервами і міцним серцем…
Найкраща подруга настільки перейнялася бабусиними майбутніми похоронами, що кілька тижнів старанно готувала її до них. За цей час вони відвідали перукарню, масажиста та салон краси. Ходили по магазинах і розпродажах, накупили купу всяких милих речей, що, безсумнівно, стануть у пригоді на тому світі, таких, як капелюшок з вуалькою, рукавички, косметика.
Тож за свої похорони бабуся вже не переживає, адже знає, що все пройде на вищому рівні. А щоб скоротати час, вона знову відновила свої походи до подруг, партії в покер і веселі пікніки. Каже, що якщо смерті так уже треба, то нехай сама її шукає… Правда, коса поки не поспішає її шукати — мабуть, у бабусі ще недостатньо хороший для цього колір обличчя.
The key stuck halfway. Ksenia yanked at it in frustration, then rammed the door with her knee. The lock finally gave with an ugly grinding turn — like someone on the other side had been twisting it without ever reaching the keyhole.
The smell hit her before anything else. Heavy, suffocating. The kind you find in old diner cars: burnt oil, cheap...
My in-laws expected me to meekly accept their rules. They clearly didn’t see my response coming.
At forty-two, marrying a well-off man is a last-ditch jump onto the carriage, Emily. My husband’s older brother declared it...
The matriarch believed she’d already won. She was wrong. That single tear wasn’t surrender — it was a fuse being lit.
— One finger. That was all it took. The matriarch raised it, barely, and the handsome heir snapped into obedience...
El Bentley plateado cruzó despacio los portones de hierro de la finca Ashcroft justo cuando el sol se hundía detrás de las colinas.
Durante cuatro años, Ethan Ashcroft había evitado este lugar. Cuatro años desde que lo dejó todo atrás. Cuatro años desde...
The silver Bentley eased through the iron gates of the Ashcroft estate at the precise moment the sun slipped behind the hills and vanished.
Four years. That was how long Ethan Ashcroft had stayed away from this place. Four years since he'd walked out...
The Dog Dragged Dave Toward the Ruins: What He Saw Left Him StunnedThere, half-buried in the rubble, lay a rusted safe with its door wide open, spilling out a tangle of gold coins and old photographs.
“Well, Ginger, let’s get going then,” Dave muttered, adjusting the homemade lead made from an old bit of rope. He...
Honestly…” her friend paused for a beat, as if afraid of saying too much. “I still can’t wrap my head around it — how did you actually go through with something like that? That’s just… that’s *a lot*, Liza.
"A lot of good or a lot of bad?" "Well. Depends on which angle you're standing at." "The angle doesn't...
—Seré honesta contigo… —La amiga de Lisa guardó silencio un momento, como si temiera decir demasiado—. Todavía no entiendo cómo te atreviste a hacer algo así. Es demasiado, ¡Lisa!
—Seré honesta contigo… —Elena bajó la voz un momento, como si temiera decir demasiado—. Todavía no entiendo cómo te atreviste...