Connect with us

Storie di vita

Одного разу бабусі стало зле, і лікар “Швидкої допомоги” вирішив відвезти її до лікарні.

Published

on

Одного разу у моєї бабусі закрутилася голова, і лікар, який приїхав із “Швидкою допомогою”, вирішив не ризикувати і забрав її до лікарні. Там їй детально пояснили, що в такому віці гасати по театрах зі старими подругами вже не годиться. Смерть не за горами, і зустріти її варто, як належить, у своєму ліжку, а не за покерною партією у подруги.

Бабуся вирішила підходити до цього вдумливо та зі смаком. Спочатку вона купила купу ліків і розставила їх навколо свого ліжка. У повітрі одразу ж розлитий стійкий запах корвалолу.

По-друге, вона напрягла всіх нас, аби ми, жертвуючи своїм часом і нервами, допомагали їй у “урочистому” процесі вмирання. Вона вередувала, вимагала нових ліків, виклику то лікаря, то нотаріуса. Мама збилася з ніг, намагаючись задовольнити всі її примхи і хоч якось переконати, що помирати ще зарано. У відповідь бабуся закочувала очі і просила накапати їй ще трохи корвалолу.

Але якось до бабусі завітала її давня подруга Ніна. На щастя, я в цей час була вдома і мала нагоду побачити все це на власні очі.

― Кажуть, ти нарешті зібралася помирати, ― спитала вона низьким голосом, ― похвально. Комусь із нас потрібно зробити перший крок на той світ, щоб усе там розвідати. Але відповіси мені чесно – невже ти збираєшся лежати в труні в такому жахливому вигляді?

Бабуся буркнула, що їй байдуже, як вона виглядатиме в труні.

― Тобі, може, і байдуже, ― відповіла Ніна, ― а мені доведеться на це дивитися! Більше того, я мушу буду це поцілувати! Що скажуть люди?! Вони подумають, що прийшли на приличний похорон, а їх підступно обдурили. Я просто не зможу поглянути їм у вічі!

― До чого тут люди? ― вигукнула бабуся.

― Бо вони прийдуть, думаючи, що ховають подругу Ніни, а Ніна зі случайними людьми не спілкується. Але коли вони побачать тебе, вони подумають, що їх обманули, і образяться! До речі, навіщо тобі стільки ліків? Ти що, отруюєш себе цією гидотою?

― Я намагаюся полегшити свої страждання, ― намагалася пручатися бабуся.

― Ти намагаєшся остаточно зіпсути собі печінку, а з хворою печінкою колір обличчя буде жахливим. Ти що, хочеш, щоб побачивши тебе в труні, люди в жаху тікали?

Бабуся подумала і погодилася, що в труні краще лежати з хорошим кольором обличчя. Подруга її підтримала і запропонувала вийти на вулицю, щоб нагуляти здоровий рум’янець, який буде дуже ефектно виглядати на смертному ложі.

Я, розпустивши рот, дивилась, як моя щойно “вмираюча” бабуся злізає з ліжка і йде у душ, від якого відмовлялася останні три тижні. А Ніна, бридливо склавши губи, наказала мені зібрати всю постіль з ліжка, аби відправити її в прання… А їм самим з бабусею приготувати дві чашки міцної кави, в які накапати чогось коньячного і бадьорого, грамів десь п’ятдесят, адже коньяк добре впливає на тонус і на нерви. А в пресловутій труні, як ви вже зрозуміли, лежати краще зі здоровими нервами і міцним серцем…

Найкраща подруга настільки перейнялася бабусиними майбутніми похоронами, що кілька тижнів старанно готувала її до них. За цей час вони відвідали перукарню, масажиста та салон краси. Ходили по магазинах і розпродажах, накупили купу всяких милих речей, що, безсумнівно, стануть у пригоді на тому світі, таких, як капелюшок з вуалькою, рукавички, косметика.

Тож за свої похорони бабуся вже не переживає, адже знає, що все пройде на вищому рівні. А щоб скоротати час, вона знову відновила свої походи до подруг, партії в покер і веселі пікніки. Каже, що якщо смерті так уже треба, то нехай сама її шукає… Правда, коса поки не поспішає її шукати — мабуть, у бабусі ще недостатньо хороший для цього колір обличчя.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

3 + 10 =

Також цікаво:

EN11 години ago

The Teddy Bear Nobody Wanted to Take

At Animal Friends shelter on Camp Horne Road in Pittsburgh, the dogs start barking by six in the morning, but...

EN12 години ago

The $450 I Left on Carly’s Table in Hell’s Kitchen

I got diagnosed with ADHD at thirty-two, two years before this trip, sitting in a beige office in Astoria while...

Storie di vita13 години ago

Ci sono sere in cui non serve niente di speciale per sentirsi felici.

☕ Buona serata d’autunno! Che bello, finalmente, chiudere la porta al mondo e dedicare un po’ di tempo a se...

IT15 години ago

Il gatto che Marco non voleva più

Sono Marco, ho quarantadue anni, lavoro come elettricista a Verona, e per tre anni mia moglie Chiara ha condiviso casa...

Storie di vita16 години ago

Aspettiamo una bambina, la nostra terza figlia, e sono al settimo mese di gravidanza.

❤️ «La gravidanza non è una malattia!» aveva detto mio suocero. Ma quando mio marito rientrò e vide suo padre...

IT16 години ago

Il tavolino d’angolo vicino alla finestra

A sessantaquattro anni ho iniziato ad andare a fare colazione da sola il sabato — e il giorno in cui...

IT16 години ago

La lanterna che restò accesa per Susanna

Pioveva da appena cinque minuti quando hanno calato la bara di Umberto nella terra del cimitero di Prato. Io, Nicola,...

Storie di vita18 години ago

Eppure, agli occhi di mia madre, sono ancora una ragazzina incapace di prendere decisioni.

A 36 anni devo ancora giustificare ogni mio spostamento a mia madre. Ieri non ho risposto a quattro telefonate e...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.