Connect with us

З життя

Он осознал свою любовь, когда её уже не было.

Published

on

Сергей сидел в машине и тупо смотрел на дверь ресторана. Руки дрожали, в ушах звенело — ну классика, в общем. Сегодня встреча одноклассников. Двадцать лет после школы. И двадцать лет, как он своими руками разнёс к чертям своё возможное счастье.

Тогда ему приспичило ревновать Ольгу. Какая-то дурацкая фотография с «новым поклонником» — и всё, крышу снесло. Ольга не оправдывалась. Молчала. А он орал, обвинял, вываливал на неё кучу гадостей. И она просто ушла. Без драм, без сцен.

Через полгода он женился на Наталье. Не от любви — назло. Чтобы доказать Ольге, что и без неё он жирок за сыром заворачивает. Только вот не заворачивался. Брак был как пресная овсянка — вроде полезно, а тошнит. Работа, ребёнок, жена… а душа — в спячке.

И вот сегодня он снова её увидит. Ольгу. Ту самую. Ту, которую на самом деле любил.

Он вошёл в зал и сразу её почуял. Нет, не увидел — почуял. Её смех, её лёгкость. Всё как тогда: платье в горошек, кудри на плечах, взгляд — хоть в космос запускай. Сердце ёкнуло. Точнее, упало в желудок.

— Оль… — догнал он её на улице, когда она вышла поговорить по телефону.

— Да, Серёж? — голос ровный, с лёгкой издёвкой.

— Я хочу знать… как ты жила без меня?

— Ты уверен, что хочешь это слышать? — в её голосе не было обиды. Только усталость, как у человека, который тащил слишком тяжёлый чемодан.

— Я… не могу без тебя. Без нас…

— Нас больше нет, Серёжа. Давно нет.

— А наш ребёнок?.. — сорвалось случайно.

Ольга побледнела. Закрыла глаза. Потом ответила чётко, как гвоздь в крышку гроба:

— Ты про того, кого я потеряла после твоих истерик? Кого не смогла выносить, потому что рыдала сутками? Да, я была беременна. Но ты же сказал, что ребёнок не твой. Ты поверил фотке, а не мне. А Наталье — так и вовсе.

Голова сама собой опустилась. Он тогда разнёс всё к чертям.

— Я выкарабкалась, Серёжа. Разбитая, но живая. Уехала. Начала с нуля. Мне помог человек, который увидел во мне не ошибку, не прошлое — а просто меня. Теперь у нас двое приёмных детей. Мои с первого дня. И я счастлива.

— Прости…

— За что? За то, что превратил мою жизнь в ад? Я простила. Себя — дольше, чем тебя. Но я теперь другая. И я не твоя. Ты просто опоздал.

Ольга развернулась и ушла. Спина прямая, шаг лёгкий. Всё, что он когда-то не сумел удержать.

А он остался стоять среди машин, с грудой мыслей и пониманием: ничего не вернуть. Бывает поздно. И даже если ты двадцать лет носил её в сердце — теперь ты для неё просто пустое место.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × 1 =

Також цікаво:

З життя11 хвилин ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя12 хвилин ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя1 годину ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя1 годину ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя2 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя2 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя3 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя3 години ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...