Connect with us

З життя

«Он забрал еду с моей тарелки и заявил, что я должна похудеть: моя история материнства и давления в 36 лет»

Published

on

**Дневниковая запись**

Меня зовут Наталья, мне тридцать шесть. Шесть лет замужем, воспитываю троих детей. Старшему, Денису, пять. Средней, Полине, три. А младшему, Ванечке, всего полгода. Я домохозяйка, вся жизнь — в детях. Работала только раз после института, до первого декрета. Остальное время я просто мама. И поверьте, это куда сложнее, чем кажется.

Сергея встретила почти в тридцать. Подруги уже вовсю нянчили внуков, а я всё металась между работой и съёмной однушкой. Он был статный, с харизмой, уверенный в себе. Бывший спортсмен, теперь начальник отдела. Не думала, что такой мужчина меня заметит. Но он привёл знакомиться с матерью — и я поняла: это всерьёз.

Татьяна Ивановна, его мать, оказалась добрейшей души человеком. Сразу сказала: «Цени эту девочку». Через полгода расписались.

Когда родился Денис, я уволилась, полностью погрузившись в материнство. Потом появилась Полина, а теперь вот Ваня. Дети всегда со мной. Денис ходит на футбол и в художественную школу, Полину пока сама занимаю. В садик не ходим — я дома, и мне кажется, я хорошая мать. Детям уютно, тепло, они счастливы.

Но потом что-то пошло не так. После третьих родов я поправилась. Сейчас вешу под 80, хотя раньше была тощей — 48-50 кг. Тогда регулярно ходила в спортзал, красила ногти, следила за собой.

Теперь ни времени, ни сил. Пытаюсь сделать зарядку — Ваня плачет, Полина просит компот, Денис зовёт посмотреть поделку. Иногда просто не могу встать с дивана — бессонные ночи, кормления, усталость. Не жалуюсь, просто факт.

Сначала Сергей шутил. Звал «булочкой», «мишкой». Говорил, что стала мягче — во всех смыслах. Я смеялась. Потом шутки закончились.

В прошлую субботу сели обедать. Положила себе три котлеты — весь день на ногах, во рту маковой росинки не было. И тут Сергей выхватывает у меня вилку, забирает две и бросает ледяным тоном: «Тебе бы похудеть». А потом добавляет: «Если заведусь на стороне — виновата будешь ты. Не я».

Я онемела. Стало противно. Да, я поправилась. Да, в зеркале себя не узнаю. Но разве я не заслужила хоть капли уважения? Родила троих его детей. Отказалась от карьеры. От себя.

С радостью бы сходила на маникюр, сделала массаж, купила новое платье. Но нет ни времени, ни денег. Всё уходит на детей, секции, ипотеку. Сергей начальник, должен выглядеть безупречно. Ещё и его матери помогаем. А я? Вечерами, когда дети заснут, делаю маски из огурца и сметаны.

Ничего нового себе не покупала больше года. Захожу в магазин — выхожу со слезами. Всё мало, всё узко. Я уже не та.

Потеряла веру, что снова стану стройной. Осталась только надежда на Татьяну Ивановну — не даст Сергею семью разрушить. Потому что я больше не чувствую себя женой. Только матерью и прислугой. Разве этого мало, чтобы меня просто уважали?…

**Вывод:** Женщина — не мебель. Если любишь, цени даже её морщины.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

18 + 17 =

Також цікаво:

З життя12 хвилин ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя17 хвилин ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя1 годину ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя1 годину ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...

З життя2 години ago

Дім для Мрій

Дім для Оксани Тарас завжди пишався старшим братом і з малку брав із нього приклад. За столом їв лише те,...

З життя2 години ago

Сила почуттів

Олег довго сидів, дивлячись на телефон. Він і так затягував. Нарешті, глибоко вдихнувши, натиснув кнопку дзвінка. Пролунав один гудок, другий…...

З життя3 години ago

Бажання повернутися

**Щоденник** Все завжди починалися однаково: Оксана прокидалася до дзвінка будильника, ніби в ній були вбудовані власні годинники. Умивалася, готувала сніданок....

З життя3 години ago

Талант на сцені

Акторка Марійка зайшла до вагона метро й опустилася на сидіння. Навіщо вона взула черевики на підборах? Та тому, що в...