Connect with us

З життя

«Она — моя мать, но её слова причиняют боль»

Published

on

**Дневник. 7 ноября.**

Мне сорок один. Вроде бы я давно взрослая — есть муж, дети, работа, квартира в Москве. Но внутри всё та же девочка, что заглядывала в мамины глаза, надеясь услышать хотя бы тёплое слово. Хоть намёк на то, что она мной довольна. Но нет. И спустя годы эта рана не заживает — боль от материнского равнодушия.

Нас у мамы трое. Я старшая. С детства думала: раз первая, значит, должна быть опорой, её «умницей-дочкой». Я и училась хорошо, и не капризничала, и пятерки домой носила. Но маме всегда было не до меня. Средняя сестра, Катя, — бунтарка: уроки прогуливала, хлопала дверьми, но её прощали — «характер такой». А младшая, Леночка, — любимица. Тихая, незаметная. Мама и сейчас вздыхает: «Всё боялась, что ночью перестанет дышать, такая слабенькая была». А я? Будто воздух.

Я не злюсь на сестёр. У них своя жизнь, они ни в чём не виноваты. Но обида гложет — не на них, на маму. Всю жизнь пыталась заслужить её похвалу. В школе — без единой замечания, даже четвёрки исправляла. Никогда не просила дорогих кукол, не устраивала истерик. Просто хотела, чтобы она хоть раз сказала: «Молодец».

Но когда приезжаю к ней в Подмосковье, слышу одно: «Неряха ты у меня», «Готовить так и не научилась», «В кого ты такая неудачливая?» Раньше оправдывала: «Устала», «Не умеет иначе». Но когда за плечами — годы работы, ночи с больными детьми, кредит за квартиру… а в ответ: «Дом — свинарник», «Ребёнка неправильно воспитываешь» — терпение лопается.

Когда родила Сашку, мама тут же заявила:
— Сидишь дома — деградируешь! Быстро на работу!

А когда вышла — опять:
— Карьера важнее семьи? Бестолковая! Да и на работе ты никчёмная.

И по кругу. Леночка — умница, Катя — «хоть замуж вышла удачно». А я — вечная неудачница. Молчу, губы кусаю, слёзы глотаю. Потому что если отвечу — услышу: «Ах, какая неблагодарная! Всё тебе не так!»

Иногда хочется крикнуть: «Мама, почему ты меня не любишь? За что?» Но не решусь. Боюсь, если выскажу всё — она уйдёт. А я не смогу. Пусть больно, но она — моя мама. Без неё я — как дерево без корня. Муж говорит: «Поговори с ней прямо!» Но он не понимает. Для него всё просто. А для меня мама — как воздух.

И я всё жду. Жду, что однажды она обнимет и скажет:
— Доченька, ты у меня хорошая.

Жду эти слова, как ждала их всю жизнь…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три + 6 =

Також цікаво:

З життя5 хвилин ago

Чарівний кулон: як жінка повернула чоловіка до життя

У сирій давнині, коли вітри ще шептали таємниці крізь верби, один кулон змінив долю двох сердець. — Любий, я сьогодні...

З життя23 хвилини ago

Чотири роки шлюбу: я утримую свого чоловіка

Мені 32 роки, і вже чотири роки я заміжня за людиною, яка стала для мене справжнім тягарем. Я, Соломія, живу...

З життя28 хвилин ago

Моя сімейна гармонія розбилася

Моє сімейне життя розпалося Мені 60 років, а моєму чоловікові 66. Незабаром ми розлучимося. Після 35 років шлюбу, який я...

З життя31 хвилина ago

«Как я прекратила навещать семью, но однажды получила неожиданный звонок с просьбой о помощи»

После свадьбы сына я старалась заглядывать к ним почаще. Приходила не с пустыми руками — варила борщ, пекла блины, приносила...

З життя54 хвилини ago

Моє сімейне життя зійшло нанівець

Щоденник Мені 60, а моєму чоловікові 66. Незабаром ми розлучимося. Після 35 років шлюбу, який вважала міцним, моє життя перевернулося...

З життя58 хвилин ago

Свекровь спасла меня после ухода мужа

Муж ушёл, прихватив всё. А выручила меня… свекровь. Когда я осталась одна с шестимесячной дочкой на руках и пустыми карманами,...

З життя1 годину ago

Моє сімейне життя розвалилося

Моя родина розпалася на шматки. Мені шістдесят, а чоловікові — шістдесят шість. Незабаром ми розлучимося. Після тридцяти п’яти років шлюбу,...

З життя1 годину ago

Мій син залишив родину заради іншої жінки, і я не можу його пробачити

Моє сердце болить від сорому за свого сина. П’ять років тому мій син, Тарас, зрадив дружині, яка годувала їхніх новонароджених...