Connect with us

З життя

«Она не поблагодарила за помощь с ребёнком и назвала меня лгуньей»

Published

on

«Она даже не сказала спасибо за то, что я присматривала за её ребёнком, а ещё обозвала меня вруньей» — в голосе Галины Степановны слышалась горечь.

— Я же не железная, — вздыхала Галина Степановна, устало проводя ладонью по поседевшим волосам. — Только исполнилось шестьдесят пять, здоровье уже не то, а забот только прибавилось. Помогать не отказываюсь. И с внучкой возиться люблю. Но когда за доброту слышишь в ответ лишь упрёки, становится обидно до боли.

Сын Галины — Владимир, тридцати четырёх лет. Его жена, Ольга, на три года младше. Вроде бы семья крепкая, вместе больше десяти лет, но отношения между свекровью и невесткой всегда оставались прохладными. Ни ссор, ни скандалов, но и душевной теплоты не было.

Сначала Галина Степановна искренне радовалась, узнав, что у них будет ребёнок. Внучку Светланку она полюбила сразу. Весёлая, светловолосая девочка, всегда тянулась к бабушке. Сын с женой не просили, но Галина сама предлагала помощь — то вечером посидеть, то из садика забрать, то на пару дней к себе взять.

Но постепенно помощь стала восприниматься как должное. Внучку начали «подкидывать» всё чаще. Выходные, праздники, даже среди недели. А однажды Ольга заявила прямо: перед школой дочь в садик не пойдёт — пусть живёт у бабушки.

— Устала, честное слово. Я не отказываюсь, но годы уже не те, давление скачет, ноги болят. А тут и накормить, и позаниматься, и уроки какие-то разбирать. Света уже не малышка — шесть лет, характер проявляется, требует внимания, — вспоминала женщина. — Но я терпела. Потому что люблю.

И вот случилось то, что перевернуло всё. Волосы. У Светы они были густые, длинные, почти до пояса. Уход за ними отнимал много сил: мытьё, сушка, расчёсывание, заплетание — на всё уходил час. А у Галины Степановны в деревне даже фена не было.

— Я не настаивала! Просто предложила: «Может, немного укоротим?» Сама Света захотела. Я подумала, мама разрешила. А она… — в голосе бабушки дрожала обида. — Она набросилась на меня, кричала, что я врунья, что настраиваю ребёнка против неё, что манипулирую.

Скандал разгорелся с новой силой, когда Ольга увидела дочь. Девочка подстриглась по плечи, и невестка будто мир потеряла. В её глазах свекровь стала злодейкой, которая подрывает её авторитет.

— Да что же это? — жаловалась Галина Степановна. — Неужели я заслужила такое? Я даже ножниц в руках не держала. Свету подстригла её подруга, пока я в магазин сбегала. А виновата — я. И Володя молчит. Даже не звонит.

Запрет видеться с внучкой стал для Галины Степановны ударом. Девочка скучает, тянется к ней, а бабушка не может даже узнать, как у неё дела. Всё из-за недоразумения, которое превратили в предательство.

— Может, надо было строже быть. Или просто молчать и делать вид, что всё хорошо. Но устала. Делала, как могла. А теперь вот так… — голос её дрожал.

На подоконнике у Галины до сих пор стоит рисунок, который внучка подарила ей весной. Там солнце, деревья и они — бабушка со Светой, крепко держатся за руки. Галина Степановна каждый день смотрит на него и шепчет: «Прости меня, родная. Я всё равно тебя люблю».

Всё в жизни может измениться из-за одного недопонимания, но настоящая любовь не знает запретов.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

2 × два =

Також цікаво:

З життя34 хвилини ago

Мої закони гри

Мої правила Як часто буває, Мар’яна не знала свого батька. Він покинув їх із матір’ю відразу після народження доньки. Жили...

З життя2 години ago

Морська пригода

**Мрія про море** — Софійко, тобі ж тільки вісімнадцять! Ти не розумієш… — Оксана то й діло переходила на крик....

З життя3 години ago

Тікай, поки не пізно…

**Щоденник Олени Коваленко** Біжи, поки не пізно… Кожна дівчина мріє про велике та чисте кохання. Щоб голова крутилася від щастя,...

З життя4 години ago

Зрада

— Олесю-у-у… — ридала в телефон Христина. — Чого ридаєш? Кажи по-людськи, що трапилося? З Денисом? Христе, чому мовчиш? —...

З життя4 години ago

Таємниця в коробці

**Щоденник** Мирослава з Іваном дружили ще зі школи. Жили в одному будинку у Києві, у сусідніх під’їздах, вчилися в одному...

З життя6 години ago

Ловкий хитруля

**Щирий Тимко** Оля з мамою сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, посердяться одна на одну. Але варто...

З життя6 години ago

Чому ти мені подобався…

У темряві снігу, ніби в сюрреалістичному сні, Маріана вийшла з офісу та підійшла до своєї машини на парковці. Капот і...

З життя7 години ago

Чудова новина!

Чудова новина Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто...