Connect with us

З життя

Она выбрала старого пса вместо внуков и молча похоронила свою вину

Published

on

Лариса Петровна променяла внуков на старого пса, а потом тихо хоронила свою вину

— Света, забери своего сорванца! Он моего Васю совсем замучил! — фыркнула Лариса Петровна, указывая на взъерошенного пса, развалившегося в её любимом кресле. — Ну сколько можно говорить? Убери его сейчас же!

Светлана побледнела, отвела маленького Ваню в сторону и прошептала: «Прости, котёнок».

Из кабинета вышел Сергей, потирая виски:

— Опять ссоритесь? Я жу статьи пишу, а вы орёте, как на базаре!

— Ах, бедненький, работать мешаем! — феерично закатила глаза Лариса Петровна. — Мой Васька, между прочим, последние деньки считает, а вы тут со своими криками и пелёнками! Всё, хватит! Живите отдельно! Или думаете, я вас до пенсии кормить буду?

— Мам, ну зачем так? Мы же помогаем! Продукты покупаем, Света уборку делает…

— Да мне хоть трава не расти! Я своё отжила, а вы свою жизнь стройте сами! Собирайтесь. Три дня — и чтоб духу вашего тут не было!

Сергей зло посмотрел на пса и хлопнул дверью. Света подошла к кроватке, где спали её двойняшки, села рядом и тихо заплакала.

— Уедем сегодня, — обнял её муж.

— Но куда, Серёж? Денег нет, квартиры тоже…

— Витёк ключи оставил, уехал в Сочи на неделю. Поживём там, а я подработаю. Всё наладится, Свет, обещаю.

Она кивнула и стала собирать вещи. На прощание Лариса Петровна даже не вышла — только крикнула из кухни:

— Уезжаете? Ну и с богом!

Но судьба распорядилась иначе. В такси, которое везло их, на полном ходу врезался внедорожник. Сергей и дети погибли сразу. Света выжила, но очнулась только через два месяца.

Первый, кого она увидела, сквозь туман сознания, — Ларису Петровну.

— Светочка, родная! Господи, ты жива… — та целовала её руки.

— Кто… вы? — еле слышно прошептала девушка.

— Мама… — соврала свёкровь, сжимая кулаки.

Лариса Петровна скрыла правду. Врачам сказала, что у Светы амнезия, и умоляла ничего не рассказывать. «Не сейчас», — решила она. Вещи Сергея и детей выбросила, фото спрятала на антресоли. Она хотела отмотать время назад. Хоть что-то исправить.

Свету выписали. Дома она медленно приходила в себя. Единственный, кому она улыбалась, — массажист Саша. С ним было спокойно. А Лариса Петровна… что-то в её объятиях казалось фальшивым.

Однажды, протирая пыль, Лариса Петровна встала на табуретку. Та сломалась, женщина упала и сломала ногу. Света отвезла её в больницу, но документы остались дома.

Вернувшись, она заметаВернувшись за документами, она наткнулась на запылённую коробку, открыла её — и мир рухнул.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

9 + 3 =

Також цікаво:

З життя45 хвилин ago

Зателефонуйте, будь ласка!

Викличте, будь ласка, Людмилу… Вранці Олену переслідувало передчуття, що щось має статися. Все, що мало статися, давно вже сталося. І...

З життя54 хвилини ago

Привіт. Я дружина. Можна увійти?

Ох, слухай, я тобі розповім цю історію, але так, щоб вона звучала по-нашому. Вже тиждень медичний університет у Львові гудів...

З життя2 години ago

Жінка майже семи десятків заходить до магазину одягу.

Жінка літ сімдесяти зайшла до крамниці з одягом. Волося її було нечесане, одяг — старий, на ногах — поношені сандалі....

З життя2 години ago

Чекай на мене

Олег вийшов із вагона на перон і глибоко вдихнув. У рідному місті навіть повітря особливе, не таке, як будь-де у...

З життя3 години ago

Кожної ночі під місяцем, таємний мішок борошна рятував життя.

Голод давив на нас, як тягар, але він, кожної ночі, під місяцем, ховав мішечок борошна, який рятував наші життя. Мене...

З життя3 години ago

Розлучення? Я залишуся з татом!

Марія давно відчувала, що їхній шлюб із Дмитром дає тріщину. Вогонь кохання згас, залишившись лише звичкою. Розмови зводилися до побутових...

З життя4 години ago

Зведена сестра

Ось адаптована історія у відповідності до українського культурного контексту: Віка після роботи заїхала до торгового центру. У головного бухгалтера через...

З життя5 години ago

Батько-легенда

**Батько-герой** Олеся з пакетом продуктів повільно піднімалася сходами на третій поверх, рахуючи східці. Так само вони рахували із сином, коли...