Connect with us

З життя

«Отпустите его!: я просто согласилась…»

Published

on

«Отпустите Егора!»: я просто согласилась…

— Ты куда это собрался? — спросила Алина, глядя, как муж натягивает свежую рубашку.

— Да так, с пацанами встретиться. Пивка пропустить, потрещать, — ответил Егор, даже не повернувшись к ней.

— А со мной ты вообще когда-нибудь проводить время будешь? — попыталась улыбнуться Алина, но получилось горько.

— Ну ты же вечно на работе! Откуда мне было знать, что сегодня вдруг решила раньше закончить?

Вроде бы логично. Вот только этих «логичных» отговорок стало слишком много. А Алина устала. Устала быть той, которая всё терпит, прощает и оплачивает.

Когда-то ей казалось, что он — тот самый. Егор был внимательным, скромным, чуть младше — но разве возраст важен, если души рядом? Их познакомили мамины подруги, сыграли свадьбу, поселились в её просторной квартире. Он работал… как придётся. Но ей хватало. На двоих.

Первые звоночки прозвенели через год. Измена. Потом — вторая, третья. Извинения, слёзы, обещания. А за ними — покупки. Приставка, ноутбук, новый телефон… А потом — машина.

— Алиш, ну ведь удобно же! Я тебя с работы забирать буду, ребёнка в садик возить… — мечтал Егор.

— Ты бы сначала домой приходил, — отрезала она. Но привычка прощать оказалась сильнее.

А потом был звонок. Воскресным утром.

— Алло, отпустите Егора! — раздался девичий голос.

— Простите, кто это?

— Мы с ним любим друг друга! А вы… вы просто мешаете!

Алина молча слушала.

— Уверена, что ваши чувства дороже денег? — наконец спросила она.

— Конечно!

— Проверим?

— В смысле?

— Забирай его. Насовсем.

Она положила трубку и спокойно собрала его вещи в чемодан.

Через десять минут Егор вернулся. Замер в дверях, уставился на чемодан.

— Мы… куда-то едем?

— Ты — да. Куда хочешь.

— То есть?

— В прямом смысле. Мы разводимся.

— Из-за этой дуры? Да я же пошутил, Аля! Мы же семью хотели! Машину!

— Да. Теперь я сама куплю машину. Сама получу права. И ребёнка — тоже без тебя, если решу. Спасибо за мотивацию.

Он спорил, уговаривал, манипулировал. Но Алина оставалась спокойна.

Через год она вышла из своего новенького авто у торгового центра. Права в кармане, уверенный взгляд, лёгкая улыбка. И новое платье, которое так нравилось её нынешнему избраннику — взрослому, надёжному, без лишних претензий.

Увидев вдалеке Егора, Алина на секунду задержала взгляд.

— Ты купила ту самую? Но… я же хотел чёрную.

— А я — красную. И я её купила.

Она пошла дальше, оставив его стоять в тени. Без слов. Без сожалений. Без него.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × 4 =

Також цікаво:

З життя20 хвилин ago

Ключі від моєї свободи: прощавай, мама…

— Ключі від нашої квартири я забираю. Ти більше ні копійки не отримаєш від мене, мамо… Соломія познайомилася з Тарасом...

З життя27 хвилин ago

Остання жертва

**Березень, 12, 2024** «Мамо, треба поговорити.» «Отаке невтішне початку…» – Іванна тривожно глянула на сина. Хлопець завжди був слухняним, розумним,...

З життя1 годину ago

Вартість радості

**Ціна щастя** Лежачи на дивані, Денис прикрив очі й прислухався до звуків у домі та за вікном. Крізь склопакети долинали...

З життя1 годину ago

Святковий подарунок

**Новорічний сюрприз** Оля поспішала додому, не зважаючи на ожеледицю під ногами. Ще б пак — у її сумці лежали два...

З життя2 години ago

Складний вибір

**Важке рішення** – Бабу, я не хочу кашу, — тихо відсунув від себе тарілку Максимко, не зводячи з Тамари очей....

З життя2 години ago

Сила братства чоловіків

**Чоловіча дружба** Олексій зупинив «Богдан» біля торговельного центру. Виходити з теплого салону не хотілося. Вчора йшов мокрий сніг, який перейшов...

З життя3 години ago

Чи справді це мій син?

Марійка піднялася на другий поверх офісу, не зустрівши колег, і була цьому рада. Їй не хотілася бачити співчутливі погляди, відповідати...

З життя3 години ago

Вибір між правдою та брехнею: йди геть!

**Щоденник** “Не маєш чим виправдатися переді мною,” – різко підняла руку Олена, показуючи матері на двері. “Іди геть!” Олена вийшла...