Connect with us

З життя

«Отсутствие детей на годовщине стало началом новой жизни и возвращением к счастью»

Published

on

Июнь, 10.

Сегодня год, как всё изменилось. Как будто гром грянул среди ясного неба, а оказалось — начало новой жизни.

Когда вышла замуж Арина, я думала — вот оно, счастье. Но годы шли, а между нами росла незримая стена. Звонки становились короче, встречи — реже. А когда она всё же заглядывала, в её глазах читалась усталость, будто мы — тяжкая обязанность.

В тот вечер я долго набирала номер. С Сергеем хотели скромно отметить тридцатилетие свадьбы. Просто семья, шашлык на даче, разговоры за столом… Мечтала о тепле, о смехе, хотя бы на час…

— Да? — Арина ответила на бегу.

— Дочка, это я. Опять на бегу?

— Заправляю машину, мам. На АЗС самой дешевле.

— А где Олег?

— Где-где… На работе. Не из золота же мы, чтоб на мойку тратиться.

— Ладно… В воскресенье приходите с Олегом. Юбилей у нас…

— Вдруг решили отмечать? — фыркнула она. — Вдруг молодость вспомнилась?

— Тридцать лет, Ариша…

— Ой, мам, не получится. Друзья Олега женятся. Свадьба же раз в жизни, а у вас ещё юбилеи будут.

Сжала телефон, будто могла сдержать ком в горле.

— Жаль…

— Да ладно, мы потом заедем! Людям же не откажешь…

Младший, Игорь, тоже отказался — «дедлайн». Когда отключилась, слёзы текли сами. Будто в детстве, когда обещали мороженое, но забыли.

— Люба, что случилось? — Сергей застал меня на кухне с мокрым лицом.

— Дети не приедут…

— Ну и что? Это НАШ день. Ты да я — вот и вся компания.

Ночью ворочалась. В голове пульсировало: «Почему? Разве мало сделали? Вырастили, выучили, квартиру помогли купить… А теперь — словно чужие…»

— Любка, — шептал Сергей, — у них своя дорога. А у тебя есть я.

— Пусто как-то… Ты на работе, я одна…

Утром он вернулся раньше обычного. С сияющими глазами.

— Что стряслось?

Из-за спины появились розы.

— Это тебе. А завтра — на Байкал. На неделю. Только мы.

Домик стоял у воды, будто сошёл с открытки. Утром проснулась от аромата — вся кровать в лепестках. На стене — шары, на зеркале — «С юбилеем, солнышко!»

Едва сдержала слёзы. А за окном — Сергей с корзинкой. Внутри — крошечный «мяу». Рыжий котёнок уставился на меня с важным видом.

— Берёшь пополнение? — ухмыльнулся он, как мальчишка.

— Сережа… Это лучший подарок…

Те семь дней будто вернули нас в молодость. А когда вернулись — телефон взорвался:

— Мам! Где вы?! Мы звонили!

— Отдыхали, дочка. Имеем право?

— Но ты не звонила…

— Теперь ты волнуйся. А мы с отцом решили жить для себя.

— Как это?!

— У нас вторые медовые. Нам не до вас.

Прошёл год. Сергей ушёл с работы. Живём скромнее, но счастливее. Дети вдруг стали чаще звонить, приезжать. А мы с ним переглядываемся и молча благодарим судьбу. Всё-таки главное — не они. Главное — МЫ.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

десять + 1 =

Також цікаво:

З життя23 хвилини ago

Щастя в темряві

Останній раз я вгледіла Одарчину фотографію під час нашого візиту до нотаріуса, де її посмішка, така ж тепла й водночас...

З життя2 години ago

Навіть слова вдячності не знайшлося

«Ти навіть дякую не сказав» — Мамо, ну чого ти знову починаєш! — роздратовано кинув Ігор, навіть не відриваючи очей...

З життя3 години ago

МЕНЕ НЕ ВИЗНАЧИМО!

— Антоне, завітай! — шеф покликав через внутрішній зв’язок. Антон відчував — знову лає. Та й має право. — Прийшов?...

З життя6 години ago

Друге право на помилку.

Як тепер пригадую, таємницю батька Марійка випадково піднющила, прогульнувши школу, аби супроводити подругу Олесю до татуювальника. Забігла вдома переодягтися, бо...

З життя9 години ago

Протягом шести років молода пекарка безкоштовно годувала бездомного, не знаючи навіть його імені!

Шість років молода пекарка Оксана лишала їжу тихому чоловікові без дому – навіть не знаючи його імені. Дні її весілля...

З життя10 години ago

Усе належить мені — крім тебе

— Маріє Павлівно, та подивіться лише на цю красу! — Соломія Гнатівна махала перед сусідкою фотографіями з телефону. — Оце...

З життя12 години ago

Не витримую більше!

Знову ця безглузда музика! – гукала Ольга Павлівна, б’ючи кулаком у батарею. – Пів на третю ночі, а вони там...

З життя14 години ago

Дочка, яку я не виховував

“Що ти несеш, Соломіє?!” – Андрій кинув на стіл папір і вдарив кулаком по стільниці. – Яка ще експертиза? Ти...