— Доброго ранку, сонечко! Щонайкращого ранку! — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий....
Є час для смутку і є для радості… Марину вела впевнено, великі калюжі вона старанно об’їжджала. Їхала до рідного села, до батьківської хати. Рішення провести тут...
— Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого. — мама сіла поруч мене на краєчок ліжка й погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий. Майже...
— Доброго ранку, сонечко! Найсонячнішого! — мама сіла на край мого ліжка і погладила по голові. — Який же ти в мене вже великий. Майже дорослий...
— Прошу вибачення, пані, скажіть, автобус вже поїхав? — до зупинки підбіг засапаний чоловік. Чолов’яга, а не чоловік, під п’ятдесят, у куртці і треніках, через плече...
— Прабачте, що ви сказали? — перепитала Роза Григорівна. — Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив стрункий “чоловік” років п’ятдесяти, розтягнувшись на лежаку...
— Що, перепрошую? — уточнила Рая Петрівна. — Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розташувавшись на лежаку ліворуч від...
— Доброго ранку, сонечко! Найдобрішого ранку! — мама сіла біля мене на краєчок ліжка і погладила по голові. — Який же ти вже великий у мене....
— Що, вибачте? — уточнила Роксолана Павлівна. — Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розкинувшись на лежаку ліворуч від...
— Що, перепрошую? — перепитала Галина Петрівна. — Я кажу, що ви мені сонце закриваєте! — повторив худорлявий чоловік років п’ятдесяти, розлягшись на лежаку зліва від...