Connect with us

З життя

Папа поневоле: не зная, кто мать моего ребёнка

Published

on

Я стал отцом, даже не подозревая, кто мать моего ребёнка.

Мне тридцать, и до недавних пор я вёл жизнь типичного холостяка: свобода, никаких обязательств, пятничные вечера с друзьями, случайные знакомства. Однажды я даже подумал: “Лет десять ещё точно поживу для себя”. Уверен был, что времени полно — жениться, заводить детей успею. Но судьба распорядилась иначе.

Тот день начался как обычно. В полдевятого я вышел из подъезда и направился к машине. И вдруг заметил у крыльца коляску. Сначала решил, что кто-то из соседей отвлёкся. Но подошёл ближе — и кровь застыла в жилах. В коляске лежал младенец. Рядом — записка женским почерком: “Артём, это твоя дочь. Её зовут Лизонька. Пожалуйста, позаботься о ней”.

Ноги подкосились. Всё вокруг будто остановилось. Кто она? Когда это случилось? Неужели не ошибка? На автомате подхватил ребёнка и понёс в квартиру. Позвонил маме — единственной, кому мог довериться в такой миг. Через час она уже была на пороге — с пелёнками, бутылочками, присыпкой и тем спокойствием, которое только матери умеют дарить. Через пять минут мой рёвущий комочек мирно сопел у неё на руках. А я сидел в кухне, тупо уставившись в стену.

Позже, немного опомнившись, решил сделать тест ДНК. Результат подтвердил: я отец. Сердце сжалось. Где-то в череде мимолётных увлечений случилось это… И теперь у меня есть дочь.

Первые месяцы были кошмаром. Лизонька кричала по ночам, я не спал, училОднажды, когда я уже почти смирился с одиночеством отцовства, в дверь позвонила незнакомая женщина — с тёмными глазами и дрожащими губами, — и мир перевернулся снова.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

одинадцять + дев'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя47 хвилин ago

Дочка вигнала неньку з дачі

Сон про бабу Олю та її хатку Було воно таке дивне, мов уві сні, коли дерева ростуть угору корінням, а...

З життя2 години ago

Він обрав кар’єру, а не мене

— Ти… ти… Я своїм вухам не вірю! Це ж як?! Твоя «термінова» робота, твої дзвінки, твої вічні відрядження! —...

З життя3 години ago

Весілля відбулось, щастя — ні

Весілля було. Щастя — ні. Ліля Петрівна обережно вийняла з шафи весільне плаття доньки, ніжно погладивши білу тканину. Сльози затуманили...

З життя4 години ago

Прощавай, дорога свекрухо

Прощавай, моя мачеха – Ну що, зять знову залишив дівчину одну?! – Анастасія Іванна гадала торт в стакан на столі...

З життя5 години ago

Синові – дім, дочці – біль

Сину будинок, дочці обіцяли — І що тепер? Так просто віддаси йому дім? А я? З дітьми на вулицю? —...

З життя6 години ago

Мовчання дружини та щирість свекрухи

Моя Надія завжди мовчала. Але мама стала казати все. – Надю, ти молодка! Яка красива! І прикрасна, і стол чувний...

З життя6 години ago

Мовчання дружини: Істина від свекрухи

Жінка мовчала. Але свекруха сказала все – Надіє, ти справжня молодиця! Яка красуня! А ще добре готуєш і посуд дбайливо...

З життя7 години ago

Тесть з загадковим чемоданом

Весняне сонце озиралося крізь вікно, кинуло зайчиків на свіжовикрашені стіни. Марина стояла біля плити, помішувала борщ і поглядала на годинник....