Переїхав за кордон, щоб заробити грошей після весілля.

Поїхав я за кордон, щоб заробити трохи грошей після того, як ми одружилися з Катериною. Працював місяць за місяцем і всі кошти передавав дружині. Після 10 років вирішив повернутися додому. Катерина працювала в одній компанії і часто їздила у відрядження. Тепер наші діти вже дорослі, нам по 57 років, і я займаюся власним бізнесом. Якось мені довелося по справах поїхати за місто до однієї фірми, де в кабінеті директора побачив на фотографії мою дружину. Я був вкрай здивований.

Ми одружилися з Катею одразу після школи. Через три роки у нас народився син, потім ще один, а ще пізніше — донька. Я одразу пішов працювати і став навчатися заочно. Катя не працювала, весь свій час присвячувала дітям. Закінчивши навчання, я вирішив виїхати до Бельгії. Робота була щомісяця, тому грошей нам завжди вистачало. Повернувшись, я заснував невелику фірму, яка і зараз приносить хороший дохід.

Тепер, коли нам з дружиною по 57 років, я ніколи не мав причин звинувачувати її у чомусь. Я ніколи не підозрював, що вона може бути невірною. Діти виросли, син і донька вже працюють і мають свої родини.

Останні десять років Катерина працює в одній компанії. Через специфіку роботи вона часто їздила у відрядження, особливо останні три роки. Іноді відрядження затягувались навіть на місяць. Проте вона завжди дзвонила майже щодня і казала, як за нами сумує.

Одного разу я мусив поїхати в інше місто, щоб домовитися про оптову закупівлю фруктів. Для підписання угоди ми вирушили в офіс постачальника. Як великим було моє здивування, коли на одній з фотографій в його офісі я побачив дружину, яка усміхалася поруч з нашим новим постачальником Андрієм. Я затамував подих. Зібравшись із силами, нейтральним тоном запитав, хто на фото. Андрій пояснив, що це його дружина, з якою він у цивільному шлюбі вже чотири роки, і запропонував підписати угоду у нього вдома та познайомити мене з дружиною. По дорозі він хвалив її, розповідаючи, яка вона гарна господиня. Єдиним недоліком було те, що вона часто їздила у відрядження.

По дорозі я намагався зберігати спокій. Коли ми приїхали до його дому, пішли до їдальні, де він з гордістю мене познайомив з дружиною. Катерина остовпіла, побачивши мене, не могла промовити й слова. Ми довго дивилися одне на одного, принаймні так мені здалося. Зрозумів, що якщо зараз не вийду, нічого доброго з цього не вийде. Тихо вийшов з дому.

Поїхав до готелю, забрав речі і поспішив на вокзал. Лише в купе поїзда я почав приходити до тями. У голові було тільки одне питання: «За що?» Вдома не міг ні спати, ні їсти, не знаходив собі спокою. Не міг зрозуміти, чому вона так зі мною вчинила. Дні минали, а я ніяк не міг заспокоїтися і думав, чому це сталося.

Катя дзвонила, але я не відповідав. Через тиждень вирішив взяти слухавку. Катерина щось казала, намагалася пояснити, просила вибачення, і навіть звинувачувала мене. Вона сама заплуталася у своїх поясненнях. Наприкінці розмови почала перепрошувати. Я дослухав і тихо вимкнув телефон. Більше не міг цього слухати. Моя дружина вела подвійне життя. Весь цей час вона брехала мені і нашим дітям.

Два тижні потому вона з’явилася у нашому домі. Вона все ще сподівалася, що я їй пробачу. Я вислухав її спокійно, а тоді вирішив зателефонувати дітям. Попросив її самій пояснити дітям, що сталося. Вона продовжувала запевняти, що це моя вина, бо я не приділяв їй достатньо уваги, і що вона все ще нас любить. Молодший син мовчав, старший також. Донька лише тихо плакала. Катерина все зрозуміла. Знала, що ніхто не хоче її бачити — і пішла.

Вона прийшла через рік, коли її чоловік знайшов іншу жінку, і їй не було куди йти, крім як повернутися до нашого міста. Вона кілька разів намагалася зустрітися зі мною, але я відмовився. Діти також не брали слухавку.