Connect with us

З життя

Після 16 років разом: дружина вкрала гроші на житло і втекла!

Published

on

Після 16 років разом: дружина вкрала гроші на квартиру і втекла!

Вітаю усіх, хто читає мою історію.

Мене звати Олексій, і я хочу розповісти вам про те, як за один день зруйнувався світ, який я будував цілих 16 років.

Я батько двох дітей – мій старший син Максим, якому зараз 14, і молодша донька Стефанія, їй усього 9. Я виховую їх сам. І знаєте, попри всю біль і зраду, я не жалкую – вони стали єдиним світлом, яке залишила мені їхня мати після того, як розбила наше життя.

Жінки часто кажуть, що чоловіки зраджують, кидають, обманюють… Так, буває різне. Але я ніколи не думав, що опинюся по інший бік цієї історії.

16 років, в які я вірив у брехню
Я зустрів Ольгу, коли був молодим і повним надій. Ми полюбили одне одного, будували плани, мріяли про дім, дітей, спокійне і щасливе життя. Я працював невтомно, щоб забезпечити родину, дати дітям найкраще.

Ми придбали квартиру – не одразу, звісно. Довгі роки я вкладав у неї кожну копійку, працював понаднормово, їздив за кордон на заробітки. Я вірив, що у нас все гаразд. Ольга, як я думав, вела господарство, дбала про дітей.

Але виявилося, що за цією ілюзією ховалася страшна правда.

Зрада, про яку я не підозрював
Одного разу я поїхав у чергове відрядження за кордон. Все було, як зазвичай: поцілунок перед дорогою, побажання успіху, обіцянки, що діти чекають мене вдома.

Через кілька тижнів пролунав дзвінок – класна керівниця мого сина телефонувала в паніці. Вона повідомила, що дітей забрали зі школи працівники органів опіки, а їхня мати подала заяву, що я начебто неспроможний піклуватися про них.

Я не міг повірити своїм вухам. Я мчав додому, як божевільний. Уже на кордоні з Польщею мене трясло від хвилювання і страху – що вона зробила? Що з моїми дітьми?

Коли я дістався до міста, школа вже була зачинена, а діти – в притулку. Я не міг навіть побачити їх.

Боротьба за дітей
Почалася жахлива боротьба. Мені довелося доводити, що я – нормальний, відповідальний батько. Сотні документів, перевірки, суди… Я найняв адвокатів, пройшов десятки допитів.

Через кілька тижнів я нарешті повернув своїх дітей. Я пам’ятаю той момент, коли вони вибігли до мене, заплакані, налякані. Вони не розуміли, чому мама їх залишила, чому їх вивезли в якесь чуже місце.

Але на цьому кошмар не закінчився.

Де наші гроші?
Я повернувся додому, але його виявилося… немає. Банк забрав квартиру за несплату.

Як так? Ми ж збирали гроші, я здійснював перекази, ми домовлялися!

Виявилося, що Ольга роками не платила по кредиту, хоча запевняла мене в зворотному. Більше того, вона зняла всі наші заощадження і зникла.

Я шукав її, але без успіху. Вона стерлася з нашого життя, наче її ніколи й не було.

Ми впоралися!
Ми залишилися на вулиці. Але я не здався. Зняв квартиру, знову працював днями і ночами. Дітям було важко, але ми впоралися.

Зараз минуло три роки. Ми щасливі, попри все.

Знаєте, найстрашніше – це не втрата грошей чи майна. Найстрашніше – усвідомлення, що ти 16 років спав поряд з чужою людиною, яка будь-якої миті могла зруйнувати твоє життя.

То ж, друзі, бережіть тих, хто вас справді любить. І не забувайте – інколи навіть після 16 років разом можна не знати, з ким ти живеш…

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

три × 1 =

Також цікаво:

З життя6 хвилин ago

Залишитися — означає існувати

**Щоденник** Щоранку Микола виходив із старої хрущовки у спальному районі Чернігова рівно о 7:45. Не тому, що мав кудись поспішати...

З життя10 хвилин ago

Расчёт в тени

Тень расчёта С самого начала знакомства между Анфисой и её свекровью, Галиной Степановной, повеяло ледяным ветром. Будто незримая преграда разделила...

З життя20 хвилин ago

Сюрприз на новорічну ніч від доньки та її чоловіка за святковим столом

У новорічну ніч, коли вся наша родина зібралася за святковим столом, моя донька Соломія та її чоловік Дмитро влаштували справжній...

З життя21 хвилина ago

Майже досконало — але все ж ні

**Ще не ідеально** — Знову затримуєшся? — голос Андрія в телефоні звучав ніби з-за хмари, хоча він був у тій...

З життя1 годину ago

Майже досконало — але тільки майже

Майже добре — але лише майже — Ти знову затримуєшся? — голос Дмитра в телефоні звучав так, ніби доносився не...

З життя1 годину ago

«Можливо, вона має рацію? У них буде дитина, як це виглядатиме, якщо ти житимеш з ними?»

«Галичко, може, Оксана й має рацію? В них сім’я, скоро дитина народиться. Як це виглядатиме, що ти з ними живеш?»...

З життя1 годину ago

Будущее впереди: возвращение времени

**Дневниковая запись** Вечер в ноябре выдался промозглым, словно сама тоска просочилась в воздух. Я стоял у витрины антикварной лавки в...

З життя1 годину ago

«Які хрестини в ресторані без подарунка?»

«Пане Миколо, які це хрестини в ресторані? Треба ж ще й подарунок придбати» — промовила я до чоловіка, дізнавшись, що...