Після ніжного прощання біля авто, він поїхав додому…

Висадив коханку з машини, Бучко ніжно попрощався з нею і поїхав додому. Біля під’їзду трохи постояв, обмірковуючи, що сказати дружині. Піднявся сходами і відчинив двері.

– Привіт, – сказав Бучко. – Олено, ти вдома?

– Вдома, – спокійно відповіла дружина. – Привіт. Ну що, йти смажити стейки?

Бучко вирішив діяти прямо – впевнено, рішуче! Поставити крапку у своїй подвійній життю, поки на губах ще теплота поцілунків коханки, поки знову не затягнуло у буденний вир.

– Олено, – прочистив горло Бучко. – Я прийшов сказати тобі, що нам потрібно розійтися.

Новину Олена прийняла більш ніж спокійно. Її вивести з рівноваги було важко. Колись Бучко навіть прозвав її «Оленою Стійкою».

– Тобто що? – запитала Олена з дверей кухні. – Не смажити стейки?

– На твій розсуд, – сказав Бучко. – Хочеш – смаж, не хочеш – не смаж. А я йду до іншої жінки.

Після такого зізнання більшість дружин кидаються на чоловіка з чавунною пательнею. Але Олена до цього «більшості» не належала.

– Оце новина, – сказала вона. – Ти мої чоботи з ремонту приніс?

– Ні, – зніяковів Бучко. – Якщо це так важливо – негайно поїду і заберу їх!

– Ох-хо-хо… – пробурмотіла Олена. – Такий ти й був, Бучко. Пошли дурня по чоботи – він старі й принесе.

Бучко почувся ображеним. Йому здалося, що пояснення про розрив подружніх стосунків йде не так. Немає емоцій, пристрастей, гнівних промов! Хоча чого чекати від «дерев’яної» дружини на прізвисько Олена Стійка?

– Здається, Олено, ти мене не чуєш! – сказав Бучко. – Я офіційно заявляю, що йду до іншої жінки, залишаю тебе, а ти про якісь чоботи!

– Розумію, – сказала Олена. – На відміну від мене, ти можеш піти куди завгодно. Твої ж чоботи не в ремонті. Чому б не ходити?

Вони прожили разом довго, але Бучко так і не міг зрозуміти, коли його дружина іронізує, а коли каже серйозно. Колись саме за спокійний характер і безконфліктність Бучко й закохався в Олену. Плюс, вона була дуже господарською і привабливою.

Олена була надійною, вірною і холоднокровною, як тридцятитонний корабельний якір. Але тепер Бучко кохав іншу – гаряче, гріховно і солодко! Тому треба було визначитися з усім і піти у нове життя.

– І ось, Олено, – сказав Бучко з ноткою урочистості і жалю. – Я вдячний тобі за все, але йду, бо люблю іншу жінку. А тебе не люблю.

– Ну, давай, – сказала Олена. – Не любить він мене, який жаль! Моя мама, наприклад, любила сусіда. А батько любив доміно і горілку. І що? Подивися, якою чудовою стала.

Бучко знав, що сперечатися з Оленою дуже важко. Вона в своєму кожному слові мала міцність. Увесь його початковий запал кудись зник, і скандалити він більше не хотів.

– Олено, ти й справді чудова, – без ентузіазму сказав Бучко. – Але я люблю іншу. Люблю гаряче, гріховно і солодко. І маю намір піти до неї, розумієш?

– Іншу – це кого? – спитала дружина. – Наталку Крапівнину, може?

Бучко здригнувся. Рік тому у нього був таємний роман з Крапівниною, але він навіть не підозрював, що Олена могла знати про це!

– Звідки ти її знаєш?… – почав він і зупинився. – Та, в принципі, не важливо. Ні, Олено, не про Крапівнину йдеться.

Олена позіхнула.

– Може, Світлана Бурбульська? До неї зібрався?

У Бучка похололо в серці. Бурбульська теж була його коханкою, але це вже в минулому. А якщо Олена знала – чому мовчала? Ну так, вона ж кремінь, слова не видавиш.

– Не вгадала, – сказав Бучко. – Ні Бурбульська, ні Крапівнина. Це зовсім інша, дивовижна жінка, вершина моєї мрії. Не можу без неї жити і збираюся піти до неї. Не відмахуй!

– Отже, найімовірніше, це Майя, – сказала дружина. – Ех, Бучко-Бучко… секрет Полішинеля. Вершина твоєї мрії – Майя Валентинівна Гусяєва. Тридцять п’ять років, одна дитина, два переривання… Так?

Бучко схопився за голову. Влучили у яблучко! Він дійсно мав роман з Майєю Гусяєвою.

– Але як? – вимовив Бучко. – Хто вас видав? Ти шпигувала за мною?

– Елементарно, Бучко, – сказала Олена. – Я гінеколог зі стажем. Я оглядала всіх жінок у цьому місті, в той час як ти – лише малу їх частину. Мені досить просто заглянути, щоб зрозуміти, де ти був.

Бучко зібрався з силами.

– Припустимо, ти вгадала! – незалежно сказав він. – Нехай це навіть і Гусяєва. Це нічого не змінює, я йду до неї.

– Дурний ти, Бучко, – сказала Олена. – Хотів би хоча б мене запитати з цікавості! До речі, нічого надзвичайного в Гусяєвій не помітила, все як у всіх жінок, це я як лікар кажу. А історію хвороби своєї вершини мрії бачив?

– Н-ні… – признався Бучко.

– То-то і воно! По-перше, негайно йди в душ. По-друге, завтра я зателефоную Семеновичу, щоб прийняв тебе в диспансері без черги, – сказала Олена. – А потім поговоримо. Це ж ганьба: чоловік гінеколога не в змозі знайти здорову жінку!

– І що мені робити? – благально спитав Бучко.

– Я йду смажити стейки, – сказала Олена. – А ти мийся і роби, що хочеш. Якщо тобі потрібна вершина мрії без усяких хвороб – звертайся, пораджу.