Після пологів вона залишила дитину, а чоловік залишив її

У пологовому будинку Олена відмовилася від своєї дитини. А чоловік покинув її.

У Наталі передчасно почалися перейми. Немовля народилося недоношеним, важило менше кілограма. Дівчинка перебувала в особливому інкубаторі, її годували через зонд, адже смоктати вона ще не навчилася.

Молода мама намагалася не втрачати оптимізм. Її донечка неодмінно видужає, іншого й бути не могло. Її постійно можна було знайти біля палати, де лежала її дитина.

Наступного дня в пологовий привезли молоду жінку. Вона запам’яталася усім через свою істеричність перед пологами. Усі зітхнули з полегшенням, коли її відвезли до родзалу. А ввечері, коли Наталя чекала на укол у коридорі, вона випадково почула розмову двох медсестер.

Вони обговорювали породіллю. Як стверджували медсестри, жінка відмовилася доглядати за своєю дитиною і не збиралася годувати її грудьми. Мовляв, боїться за свою фігуру. Наталя також почула, що мама одразу після пологів стала займатися собою — маски для обличчя, манікюр.

Наступного ранку Наталя прийшла навідати вже двох немовлят. Дівчинка, про яку йшла мова, лежала біля вікна і постійно плакала. Її годували з пляшечки.

Не довго роздумуючи, Наталя попросила лікаря дозволити годувати відмовлену дитину, адже вона і так зціджує молоко. Після роздумів їй дозволили це робити.

Тим часом мама тієї дівчинки сварилася зі своїм чоловіком. Доводила йому, що дитина не для неї, вона хоче жити для себе. Жалілася, що після пологів доведеться багато працювати над фігурою.

Ігор, як звали чоловіка, всіма силами намагався переконати дружину. Наступного дня він навіть приїхав у пологовий будинок поговорити з нею. Але ні він, ні головна лікарка не знайшли потрібних слів, усе було марно. Жінка дитини не хотіла.

Чоловік попросив показати йому доньку. Він надів халат і бахіли, його провели в палату. У цей час Наталя годувала грудьми дівчинку.

Ігор довго стояв, не в силах відвести погляд. Він із хвилюванням спостерігав, як інша жінка ніжно обіймає і піклується про його дитину. У немовляти був хороший апетит.

Побачивши Ігоря, Наталя трохи знітилася, і він поспішив піти.

А Олена у той час підписала всі необхідні документи для відмови від дитини і була в піднесеному настрої, готуючись до виписки.

Наталю також виписували, врятувати її дочку не вдалося.

Коли вона востаннє годувала Оленину дитину, не могла стримати сліз. За ці дні вона прив’язалася до немовля, не знала, як буде жити без неї, з цим приємним запахом молока.

Її серце боліло подвійно — через втрату рідної і розлуку з чужою донькою. Наталя не мала підтримки, жила одна. Вирішила народжувати для себе.

Олена радісно збирала речі. Автомобіль вже стояв на території лікарні. Хотіла, щоб її добре зачекали, а вийде — така гарна і струнка. Олена звикла тримати чоловіків на короткому повідку.

Перед виходом з кімнати, вона глянула у вікно і не могла повірити своїм очам.

На дворі була золота осінь, стояв теплий і сонячний день. Натомість її чоловік, з трояндами в руках, зустрічав жінку, яка годувала їхню доньку. Олену, немов вросло в підлогу. Чоловік сказав щось тій жінці, взяв дитину, і вони разом сіли в авто.

“Як же ж так?” — прозвучало в її голові. Відповіла прибиральниця, що в цей час прибирала кімнату: “Ти така залишишся завжди — молода, гарна, струнка, і житимеш для себе”.