Після тренування вона поспішала додому, обіцяла чоловікові приготувати юшку.

Після тренування, Оксана поспішала додому, пообіцяла чоловіку, що зварить борщ. Зайшовши до квартири, вона побачила, як її чоловік Богдан сидить на кухні і п’є горілку.

— Оце так, самостійно випиваєш… Богдане, терпіння не вистачило мене дочекатись? Давай хоч закуску приготую.

— Не треба, сідай, хочу поговорити…

Оксана ніколи не бачила чоловіка таким. Засмучений, розгублений. Боже, що ж сталося?

— Навіть не знаю, з чого почати… Ай, скажу, як є… Моя секретарка Катерина вагітна від мене, я йду до неї…

— Нічого собі… Як у поганій мелодрамі прямо… І давно у вас це?

— Рік приблизно. Як тільки прийшла, почала виявляти увагу, ну, я й не встояв. Молоденька, вродлива, весела, як ти в молодості… Закохався, як хлопчисько! Хотів одразу зізнатися тобі чесно, та не вистачило сміливості, тебе шкода…

А тепер нема куди діватися, скоро станемо батьками. Ти ж знаєш, що я завжди хотів свою дитину… Твій Ігор майже рідний, але не по крові… А мені потрібен спадкоємець, бізнес свій йому передам, розумієш? І з нею мені добре, наче молодший стаю… Можливо, це криза середнього віку мене наздогнала, чула про таке?

Оксано, я, звісно, мерзотник. Але тебе та Ігоря не залишу без підтримки. Квартира, машина — все вам залишу, допомагатиму грошима, не переживай. За навчання платитиму, як і обіцяв. Я вже купив новий будинок, на Катю оформив, адже вона буде матір’ю моєї дитини.

— Розумію, Богдане, важко встояти перед такою красунею, як Катя, а ти ж у нас справжній чоловік… І дитину не можеш залишити, це благородно. За грошову допомогу дякую, не відмовлюся, хочу почати подорожувати, жити для себе.

Коли ти збираєшся йти? Може, допомогти з речами?

Богдан з подивом дивився на дружину. Така спокійна… Це навіть і на краще, жодних скандалів і істерик.

— Ну, прощавай, чоловічку, дякую за разом прожиті роки, мені було добре з тобою! Але в житті своє кіно… Можливо, я теж когось покохаю і буду щаслива з новим чоловіком. Ну, йди, а то Катерина, мабуть, турбується, думає, я тебе тут не відпускаю…

Богдан поспіхом схопив валізи, незграбно посміхнувся і пішов до ліфту.

Закривши двері, Оксана пішла на кухню. Взяла пляшку шампанського з холодильника, відкрила її, налила повний келих і випила. Її залишив чоловік. Як же смішно це звучить.

Ніколи вона навіть подумати про це не могла. Адже всі ці роки вони жили мирно, хоч шаленої любові не було, але була прив’язаність, звичка, повага.

Ну, нема чого плакати. Нове життя, нові правила! Вона знайде, чим зайнятися, а платитиме чоловік. Глупо відмовлятися від грошей, з ними можливостей більше. Але треба звикнути до нового статусу самотньої…

І Оксану закружило у вирі нових вражень. Вона записалася на танці, ходила після роботи. На вихідних ходила в музеї, в кіно, на тренування. На щастя, було з ким. Сусідка Іринка, самотня, з радістю складала їй компанію.

Син Ігор навчався в іншому місті, приїжджав рідко. Оксана була повністю вільна. Готувала лише те, що любила, не треба було підлаштовуватися ні під кого. Займалася тим, що подобалось, ніхто не міг їй нічого заборонити. Про нового чоловіка вона навіть не думала, і одній було непогано.

Розлучення з чоловіком відбулося тихо і мирно. Мимохідь вона бачила Катерину в коридорі суду, красуня, що тут сказати… Добрий все ж таки в неї чоловік смак!

Богдан перераховував кожного місяця гроші, як і обіцяв. Оксана була вдячна йому за таку щедрість. Вона знала, що гроші у нього є, бізнес процвітав, і він без болю може підтримувати її та Ігоря. На вдячність за прожиті роки. Катерина, видно, не знала про це, навряд чи вона б схвалила.

Пройшов рік. У житті Оксани нічого не змінилося, танці, тренування, кілька разів за кордон з’їздила. Допомога від Богдана перестала надходити, Оксані було ніяково питати причину. Найімовірніше, Катерина заборонила. Ну, нічого, проживе. Ігор заробляв непогано, навчаючись в універі, за навчання міг платити сам. Зарплати їй вистачало на особисті потреби.

Вихідний, нікуди не треба поспішати. Оксана насолоджувалась кожним днем. Зваривши борщ, виявила, що немає хліба, а його вона дуже любила. Вибігла на вулицю в булочну і натрапила на Богдана.

— Богдане, як ти тут?

— Оксано, привіт. Та я це… Живу тут неподалік… Квартиру купив.

— Оце новини… А Катерина як же? Дитина? До речі, хто у вас народився?

— Донька… Та там така історія вийшла… Уявляєш, Катерина ця була заслана конкурентом. Завоювала довіру, я закохався, далі ти знаєш… Потім вона почала тиснути на мене, щоб я переписав бізнес на неї, боялася, що я її кину і залишу ні з чим…

Я погодився, після народження доньки, на емоціях все переписав їй. Собі залишив деяку суму на рахунку, про який вона не знає. Врешті, вона мене вигнала. Дочка виявилась не моєю, бізнес відійшов конкуренту… От у такій я жопі опинився… Смішно, правда? Точно, як у поганій мелодрамі все вийшло…

Купив ось квартиру, знайшов роботу, не бідакую, але й колишнього життя у мене вже не буде. І тобі ось не можу допомагати… Вибач… Ти тепер зі мною навіть не захочеш спілкуватися, мабуть, образив так тебе, проміняв на цю…

Богдан виглядав неважливо. Оксана відчула жалість до нього. Яка ж Катерина аферистка! Він стільки праці та сил вклав у бізнес!

— Дурень ти, Богдане! Підеш зі мною, я якраз борщ зварила, твою улюблену…

Вони душевно розмовляли на кухні, де стільки років зустрічалися щодня, обговорювали новини. Але тепер вони були не чоловіком і дружиною.

Періодично вони потім телефонували один одному. Речі про те, щоб зійтися знову не було. У кожного своє життя. Оксана на танцях познайомилася з чоловіком, одружилася і була щаслива.

Богдана вона запросила на весілля, він прийшов і навіть був радий за колишню. На весіллі він познайомився з сестрою нареченого… Через півроку вже Оксана з новим чоловіком гуляли на його весіллі…

Все ж таки життя непередбачувана штука! Ніколи не треба впадати у відчай і ставити хрест на собі, щоб не сталося. Адже ніколи не знаєш, що станеться, треба просто жити і радіти кожному дню!