Після тренування вона поспішала додому, обіцяла чоловіку приготувати юшку.

Після тренування Оксана поспішала додому, обіцяла чоловікові зварити борщ. Зайшовши до квартири, вона побачила, як її чоловік Олексій сидить на кухні і п’є вино.

— Ого, сам один, значить… Льошо, не вистачило терпіння дочекатися мене? Давай хоча б закуску приготую…

— Не треба, сідай, є розмова…

Оксана ніколи не бачила його таким. Засмучений, розгублений. Боже, що сталося?

— Навіть не знаю, з чого почати… Скажу, як є… Моя секретарка Катерина вагітна від мене, я йду до неї…

— Ну як у поганому фільмі… І давно у вас?

— Рік, приблизно. Вона одразу, як прийшла, почала знаки уваги подавати, ну, я й не встояв. Молоденька, гарна, весела, наче ти в молодості. Закохався, як хлопчисько! Хотів одразу тобі чесно зізнатися, та не вистачило сміливості, шкода було тебе…

А тепер діти нікуди. Скоро станемо батьками. Ти ж розумієш, що мені завжди хотілося своєї дитини. Твій Іван для мене, як рідний, але не за кров’ю… А мені спадкоємець потрібен, справу свою передам йому, розумієш? І з нею мені добре, наче молодшаю… Напевно, криза середнього віку мене наздогнала.

Оксано, я, звісно, підлий. Але я тебе і Івана не ображу. Квартира, машина, все вам залишу, допомагатиму грішми, не переживай. За навчанння Івана буду платити, як обіцяв. Я вже купив новий будинок, на Катю оформив, все-таки вона буде матір’ю моєї дитини.

— Розумію, Льошо, важко встояти перед такою красунею, як Катя, а ти ж у нас справжній чоловік… Дитину покинути не можеш, це благородно. За фінансову допомогу дякую, не відмовлюся, хочу подорожувати, радіти життю.

Коли з’їжджаєш? Може, з речами допомогти?

Олексій дивився на дружину з подивом. Така спокійна… Це навіть на краще, ніяких скандалів та істерик.

— Ну, прощавай, чоловіче, дякую за прожиті разом роки, мені було добре поруч з тобою! Але у життя свій сценарій… Може і я когось полюблю та буду щаслива з новим чоловіком. Ну, все, йди, а то Катя переживає, мабуть, думає, я кліщами тебе тримаю.

Олексій поспішно зібрав валізи, ніяково посміхнувся і пішов до ліфта.

Зачинивши двері, Оксана пішла на кухню. Дістала з холодильника пляшку шампанського, відкрила її, налила повний келих і випила. Її покинув чоловік. Як же безглуздо це звучить.

Ніколи вона навіть не могла подумати про це. Адже всі ці роки вони жили мирно, може, шаленої любові й не було, але була прив’язаність, звичка, повага.

Ладно, нічого рюмсати. Нове життя, нові правила! Вона знайде, чим зайнятися, а платитиме чоловік. Глупо відмовлятися від грошей, з ними більше можливостей. Але, треба звикнути до нового статусу…

І Оксану закрутило у вирі нових вражень. Вона записалася на танці, ходила після роботи. По вихідних відвідувала музеї, кіно, тренування. Добре, що було з ким. Сусідка Ірина, самотня, з радістю складала їй компанію.

Син Іван навчався в іншому місті, приїжджав рідко. Оксана залишалася на самоті. Готувала лише те, що любила, не потрібно було під когось підлаштовуватись. Займалася тим, що подобалося, ніхто їй не міг нічого заборонити. Про нового чоловіка вона навіть не думала, одній було непогано.

Розлучення з чоловіком відбулося тихо та мирно. Вона мигцем бачила Катю у коридорі суду, красуня, що сказати… Хороший у її чоловіка смак!

Олексій щомісяця переводив гроші, як і обіцяв. Оксана була вдячна йому за такий щедрий жест. Вона знала, що гроші у нього є, бізнес процвітав, і він безболісно може спонсорувати її та Івана. Вдячність за прожиті роки. Катя, мабуть, не знала про це, навряд чи вона схвалила б.

Минув рік. У житті Оксани нічого не змінилося: танці, тренування, пару разів за кордон з’їздила. Допомога від Олексія перестала надходити, Оксані було незручно питати причину. Напевно, Катя заборонила. Ну, нічого, проживе. Іван добре заробляв, навчаючись в університеті, за навчання міг платити сам. Зарплати їй вистачало на свої потреби.

Вихідний, поспішати нікуди не треба. Оксана насолоджувалася кожним днем. Зваривши борщ, виявила, що немає хліба, а його вона дуже любила. Вибігла на вулицю до булочної і зіштовхнулася з Олексієм.

— Льошо, як ти тут опинився?

— Оксано, привіт. Та я це… Живу тут недалеко… Купив квартиру.

— Оце новини… А Катя як же? Дитина? До речі, хто у вас народився?

— Дочка… Та там така історія вийшла… Уявляєш, Катя ця була підсила конкурентом. Втиралася в довіру, я закохався, далі ти знаєш… Потім вона почала тиснути на мене, щоб я переписав бізнес на неї, боялася, що я її покину і залишу ні з чим…

Я погодився, після народження дочки, на емоціях все переписав їй. Собі залишив деяку суму на рахунку, про який вона не знає. У підсумку, вона мене вигнала. Дочка виявилася не моя, бізнес відійшов конкуренту… Ось у такій халепі я опинився… Смішно, правда? Точно, як у поганій мелодрамі все вийшло…

Купив собі квартиру, знайшов роботу, не біду бачу, але і минулого життя вже не буде. І тобі ось не можу допомагати… Вибач… Ти тепер зі мною спілкуватися навіть не захочеш, мабуть, так тебе образив, обміняв на цю…

Оксані стало навіть шкода його. Виглядав він неважливо… Ось же Катя аферистка яка! Він стільки праці та сил вклав у бізнес!

— Дурень ти, Льошо! Ходімо до мене, я якраз борщу зварила, твій улюблений…

Вони душевно поспілкувалися на кухні, в якій стільки років зустрічали кожен день, обговорювали новини. Але тепер вони були не чоловік і жінка.

Періодично вони дзвонилися потім. Речі про те, щоб зійтися знову не було. У кожного своє життя. Оксана на танцях познайомилася з чоловіком, вийшла за нього заміж і була щаслива.

Вона запросила Олексія на весілля, він прийшов і навіть радий за колишню. На весіллі він познайомився з сестрою нареченого… Через півроку вже Оксана з новим чоловіком гуляли на його весіллі…

Все-таки життя непередбачувана штука! Ніколи не треба впадати у відчай і ставити хрест на собі, що б не трапилося. Адже ніколи не знаєш, що відбудеться, треба просто жити і радіти кожному дню!