Connect with us

З життя

Після відвідування клініки для тварин Феня зрозуміла, що треба діяти – так, як раніше, вже не вийде жити.

Published

on

Після візиту до ветеринарної клініки Феня зрозуміла, що потрібно щось робити, щось змінювати — жити, як раніше, вже не вийде. Кішка занурилась у свої думки.

Феня залізла на підвіконня, попросила блюдце з водою та краплиною валеріани. Випила, трохи погасала і почала міркувати. Бо ж якщо сама про себе не подбаєш, то й інші забудуть.

У клініці Феня підслухала розмову своїх господарів з ветеринаром. Коли ті запитали, скільки живуть коти, лікар відповіла, що до неї приносили навіть майже 30-річних.

Звичайно, кішку це занепокоїло — адже люди не вічні. І хто буде піклуватися про Феню, коли господарів не стане? А переживати ой як варто було… Бо вони давно не молоді, їм вже по 24 роки! І взагалі, про що вони думали, коли запросили Феню жити з ними! Вопіюче безглуздя.

Феня виглянула з-за фіранки. Люди взагалі не хвилювались про її майбутнє і займалися своїми справами. Все треба робити самій, інакше може бути пізно.

– Феня! Іди поїж! – покликала кішку господиня.

Феня зробила вигляд, що не чує, і тільки коли її покликали вісімнадцятий раз, вона зволила з’явитися на кухні. “Як же вам зі мною пощастило”, — говорила вся її постава.

На ситий шлунок думати було легше, і кішка нарешті зрозуміла, що потрібно робити і як вчинити. Вона змусить людей розмножуватись! І сама виростить наступне покоління своїх особистих людей, свою свиту. Слуг, зрештою!

Увечері Феня сама збила стомленими лапками подушки, повалялась на ліжку — перевірила, щоб було м’яко і зручно. Потім тактовно залишила кімнату. Ну що ж, кілька ночей можна перетерпіти — все заради світлого майбутнього!

Кішка почала митися, але завмерла з висолопленим язиком… Що ж вона почула!

– Любий… Давай не сьогодні. У мене голова болить.

Очі Фені загорілися. Та що собі дозволяє господиня? Феня створила для них всі умови, а вона раптом привикоблювалася!

Кішка влетіла у спальню пухнастим вихором і стрибнула на ліжко, вдаривши лапою дівчину по плечу.

– Візьми себе в руки! Мені потрібні нові люди, тож давай — дій. Досить думати тільки про себе! Інакше вижену!

Дівчина засміялась. Розлючена Феня виглядала так кумедно і мило, що її тут же почали гладити в чотири руки. Задавши потрібний настрій, кішка тихенько зникла.

Через кілька місяців Феня вже не переймалася — вона свого домоглася. Її нова, особиста людина вже реагувала, коли кішка прикладала голову до живота “старої” господині. Тепер про майбутнє можна було не хвилюватись. Щоправда, у майбутньому Феня планувала примножити господарів ще декілька разів.

А коли ці люди стануть старими і слабкими, кішка все одно залишить їх собі. Вона ніколи їх не покине, адже вони хороші!

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

19 − десять =

Також цікаво:

З життя42 хвилини ago

Він обрав сім’ю. Але не нашу.

— Мам, годі тобі! — Ігор різко відвернувся від вікна, де спостерігав за машинами. — Досить вже чіплятися одного! Я...

З життя4 години ago

Любов, що запізнилася

Галя Іваненко складала коробку зі старими світлинами, коли знайшла випускне фото. Сорок років тому вона стояла поруч з Миколою, а...

З життя5 години ago

Шість років таємної доброти: юна пекарка і бездомний зниклий герой

Шість років пекарка Марійка лишала їжу тихому жебракові — не знаючи навіть його імені! У день її весілля з’явилося дванадцять...

З життя7 години ago

Дочка пробачила, а в мене — гіркота

Олеся пробачила, а я – ні. Віра Петрівна розглядала себе у дзеркалі, поправляючи сірий костюм. Сьогодні Олесці виповнилося тридцять. Перший...

З життя9 години ago

Більше не зноситиму

Валентина Петрівна тримала в руках теплі палянички від Ярини, усміхаючись цьому несподіваному повороту долі. Після розмови вона зрозуміла, що іноді...

З життя12 години ago

Пробачити, але занадто пізно

“Запізніле пробачення” — Не смій мені дзвонити! Чуєш? Ніколи більше не дзвони! — Галина Петровна з силою кинула слухавку на...

З життя15 години ago

Не хочу таку доньку

– Не треба мені такої доньки! – вигукувала Ярина Петрівна, махаючи пом’ятим аркушем паперу. – Сором для родини! Як я...

З життя15 години ago

Я у шлюбу, але самотня в житті

– Сонечко, ну поясни мені, як це тлумачити? – сусідка Валентина Петрівна стояла на порозі з торбинкою в руках і...