Півроку потому мене віддали до притулку, а тітка продала батьківську квартиру на чорному ринку.

Півроку потому мене віддали до притулку, а тітка продала квартиру моїх батьків на чорному ринку.

Коли мені було 5 років, я залишилася сиротою. Мою опіку взяла на себе тітка — сестра мого батька. Коли батьки були живі, у нас нічого не бракувало. Вони працювали на високих посадах, у нас була простора квартира і невеликий сільський будинок за містом. Після смерті батьків усе змінилося.

Тітка виховувала свою доньку — Ганну, але нам було важко знайти спільну мову. Кузина постійно глузувала з мене, хоч була молодшою. Тітка Олена на вигляд була привітною людиною, але насправді була скупою і розрахунковою. Вона ніколи не упускала можливості. Я ніколи не відчувала з її боку турботи, підтримки чи доброго слова.

Від дитинства моїм обов’язком було прибирання квартири, миття посуду, мені забороняли дивитися телевізор, а солодощі купували тільки для Ганни. Незабаром тітка продала автомобіль мого батька. Одяг та прикраси матері кудись зникли, а тітка з дочкою почали виглядати дедалі краще. Вони часто ходили в кав’ярні, ресторани, але мене ніколи не брали з собою.

Коли я була маленькою, я не розуміла, що Олена продала всю власність, а гроші нібито витратила на моє утримання. Через кілька років життя в нашій квартирі ми переїхали до квартири тітки. Її однокімнатна квартира знаходилася на околиці міста. Півроку потому мене віддали до сиротинця, а тітка продала нашу квартиру.

Було важко звикнути до нових умов, але я швидко акліматизувалася на новому місці. Я отримала гарну освіту, а після закінчення навчання винайняла невелику квартиру. Я працювала в супермаркеті, хоча на посаді прибиральниці, але мені пообіцяли підвищення. Одного дня до магазину прийшов власник.

Коли пан Михайло побачив мене, після роботи запросив до свого офісу. Коли я туди прийшла, у кабінеті був лише він. Він попросив мене розповісти про себе та чим займалися мої батьки. Я розповіла йому свою історію з самого початку.

Власник усміхнувся і сказав, що пам’ятає мене ще маленькою. Колись він товаришував з моїми батьками. Кілька років тому він почав бізнес, відкрив свою мережу магазинів, а зараз будує ще один великий торговий центр. Коли ремонт завершиться, їм знадобиться людина на керівну посаду. Він запропонував цю посаду мені, але поки що в мене не було відповідної освіти.

Я вже хотіла відмовитися, коли пан Михайло пообіцяв, що допоможе здобути потрібну освіту. У такій ситуації я не могла відмовитися. Навчання було важким, але цікавим. Я впоралася без жодних проблем, а після закінчення курсу отримала обіцяну посаду, що найголовніше, добре оплачувану.

Минуло кілька років. Я купила власну двокімнатну квартиру. Одного дня до дверей постукала моя кузина. Я не знаю, звідки вона та тітка дізналися, де я зараз живу, але Ганна наказовим тоном сказала, що я повинна пустити її в квартиру та допомогти з пошуком роботи.

Кузина не мала вищої освіти, тому я запропонувала їй тимчасову роботу на посаді прибиральниці. Вона обурилася, відкинула пропозицію і одразу зателефонувала своїй матері. Тітка кричала в слухавку, що я їй щось винна за витрачений час і виховання, і якби не вона, невідомо, що було б зі мною. Погрожувала, що якщо я не допоможу Ганні, вона помститься мені.

У мене були змішані відчуття. За ті кілька років, коли ми не мали контакту, вона зовсім не змінилася. Але змінилася я, і я вже не та маленька беззахисна дівчинка, якою була колись. Я вирішила, що не потребую ні такої тітки, ні кузини.