Connect with us

Storie di vita

Півроку потому мене віддали до притулку, а тітка продала батьківську квартиру на чорному ринку.

Published

on

Півроку потому мене віддали до притулку, а тітка продала квартиру моїх батьків на чорному ринку.

Коли мені було 5 років, я залишилася сиротою. Мою опіку взяла на себе тітка — сестра мого батька. Коли батьки були живі, у нас нічого не бракувало. Вони працювали на високих посадах, у нас була простора квартира і невеликий сільський будинок за містом. Після смерті батьків усе змінилося.

Тітка виховувала свою доньку — Ганну, але нам було важко знайти спільну мову. Кузина постійно глузувала з мене, хоч була молодшою. Тітка Олена на вигляд була привітною людиною, але насправді була скупою і розрахунковою. Вона ніколи не упускала можливості. Я ніколи не відчувала з її боку турботи, підтримки чи доброго слова.

Від дитинства моїм обов’язком було прибирання квартири, миття посуду, мені забороняли дивитися телевізор, а солодощі купували тільки для Ганни. Незабаром тітка продала автомобіль мого батька. Одяг та прикраси матері кудись зникли, а тітка з дочкою почали виглядати дедалі краще. Вони часто ходили в кав’ярні, ресторани, але мене ніколи не брали з собою.

Коли я була маленькою, я не розуміла, що Олена продала всю власність, а гроші нібито витратила на моє утримання. Через кілька років життя в нашій квартирі ми переїхали до квартири тітки. Її однокімнатна квартира знаходилася на околиці міста. Півроку потому мене віддали до сиротинця, а тітка продала нашу квартиру.

Було важко звикнути до нових умов, але я швидко акліматизувалася на новому місці. Я отримала гарну освіту, а після закінчення навчання винайняла невелику квартиру. Я працювала в супермаркеті, хоча на посаді прибиральниці, але мені пообіцяли підвищення. Одного дня до магазину прийшов власник.

Коли пан Михайло побачив мене, після роботи запросив до свого офісу. Коли я туди прийшла, у кабінеті був лише він. Він попросив мене розповісти про себе та чим займалися мої батьки. Я розповіла йому свою історію з самого початку.

Власник усміхнувся і сказав, що пам’ятає мене ще маленькою. Колись він товаришував з моїми батьками. Кілька років тому він почав бізнес, відкрив свою мережу магазинів, а зараз будує ще один великий торговий центр. Коли ремонт завершиться, їм знадобиться людина на керівну посаду. Він запропонував цю посаду мені, але поки що в мене не було відповідної освіти.

Я вже хотіла відмовитися, коли пан Михайло пообіцяв, що допоможе здобути потрібну освіту. У такій ситуації я не могла відмовитися. Навчання було важким, але цікавим. Я впоралася без жодних проблем, а після закінчення курсу отримала обіцяну посаду, що найголовніше, добре оплачувану.

Минуло кілька років. Я купила власну двокімнатну квартиру. Одного дня до дверей постукала моя кузина. Я не знаю, звідки вона та тітка дізналися, де я зараз живу, але Ганна наказовим тоном сказала, що я повинна пустити її в квартиру та допомогти з пошуком роботи.

Кузина не мала вищої освіти, тому я запропонувала їй тимчасову роботу на посаді прибиральниці. Вона обурилася, відкинула пропозицію і одразу зателефонувала своїй матері. Тітка кричала в слухавку, що я їй щось винна за витрачений час і виховання, і якби не вона, невідомо, що було б зі мною. Погрожувала, що якщо я не допоможу Ганні, вона помститься мені.

У мене були змішані відчуття. За ті кілька років, коли ми не мали контакту, вона зовсім не змінилася. Але змінилася я, і я вже не та маленька беззахисна дівчинка, якою була колись. Я вирішила, що не потребую ні такої тітки, ні кузини.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

вісім + 20 =

Також цікаво:

Storie di vita6 секунд ago

Ci sono sere in cui non serve niente di speciale per sentirsi felici.

☕ Buona serata d’autunno! Che bello, finalmente, chiudere la porta al mondo e dedicare un po’ di tempo a se...

IT2 години ago

Il gatto che Marco non voleva più

Sono Marco, ho quarantadue anni, lavoro come elettricista a Verona, e per tre anni mia moglie Chiara ha condiviso casa...

Storie di vita3 години ago

Aspettiamo una bambina, la nostra terza figlia, e sono al settimo mese di gravidanza.

❤️ «La gravidanza non è una malattia!» aveva detto mio suocero. Ma quando mio marito rientrò e vide suo padre...

IT3 години ago

Il tavolino d’angolo vicino alla finestra

A sessantaquattro anni ho iniziato ad andare a fare colazione da sola il sabato — e il giorno in cui...

IT3 години ago

La lanterna che restò accesa per Susanna

Pioveva da appena cinque minuti quando hanno calato la bara di Umberto nella terra del cimitero di Prato. Io, Nicola,...

Storie di vita5 години ago

Eppure, agli occhi di mia madre, sono ancora una ragazzina incapace di prendere decisioni.

A 36 anni devo ancora giustificare ogni mio spostamento a mia madre. Ieri non ho risposto a quattro telefonate e...

EN7 години ago

The Locksmith on Dunmore Street

I've cut keys in this town for twenty-six years, and I can usually tell within thirty seconds why someone's really...

EN8 години ago

No Nails on Magnolia Street

The plastic bag is still warm from his pocket when Mark Sullivan sets it on the desk between himself and...

ВСІ ПРАВА НА МАТЕРІАЛИ РОЗМІЩЕНІ НА САЙТІ ІЗ ПОСИЛАННЯМ НА ЗОВНІШНІ ДЖЕРЕЛА НАЛЕЖАТЬ ЇХНІМ АВТОРАМ.