Connect with us

З життя

Почему болезнь моей матери не вызывает у меня эмоций: она это заслужила.

Published

on

Моя мать тяжело больна, но я не чувствую к этому ни капли жалости. Она это заслужила.

В нашем доме живёт старушка по имени Валентина Ивановна. Всю жизнь она была душой нашего двора — помогала соседям, поддерживала в трудную минуту. Когда моя мать слегла, Валентина Ивановна без лишних слов взялась за дело: готовила, убирала, сидела у постели, пока я была на работе или возилась с детьми. Благодаря её заботе мама начала выздоравливать.

Но потом сама Валентина Ивановна серьёзно заболела. Её состояние резко ухудшилось, и врачи настояли на госпитализации. До этого я считала, что она совсем одна — ни детей, ни родни. Оказалось, у неё есть семья: сын — важный чиновник, дочь — владелица сети магазинов, куча внуков. Все живут в достатке, но за все годы я ни разу не видела, чтобы кто-то из них навещал её.

Когда Валентину Ивановну увезли в больницу, её дочь приехала собрать вещи. Я встретила её в подъезде и предложила помочь, поделиться опытом. Но её ответ меня ошеломил:

— Это не мои проблемы. Я привезла то, что написали врачи, больше ничего не надо. Пусть радуется, что я вообще приехала.

Я не могла поверить в такую чёрствость. Как можно так говорить о родной матери? Привезти сумку с вещами и уйти, даже не спросив, как она себя чувствует.

Теперь после работы я каждый день навещаю Валентину Ивановну в больнице: разговариваю, приношу фрукты, стараюсь подбодрить. А вечером, возвращаясь домой, всё думаю о её дочери. О том, как можно быть таким бессердечным.

Моя мать, узнав об этом, только покачала головой:

— Ты не знаешь, что у них там было. Может, не просто так дети от неё отвернулись.

— Но это же мать, что бы ни случилось.

— Если бы все рассуждали, как ты, жизнь была бы добрее.

Эти слова засели у меня в голове. Да, мы никогда не знаем всей правды о чужих семьях. Но как бы там ни было — оставлять человека одного в такой момент… Это выше моего понимания.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

5 × три =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Ловкий хитруля

**Щирий Тимко** Оля з мамою сварилися вже кілька днів. Втомляться, розійдуться по кутках, помовчать, посердяться одна на одну. Але варто...

З життя57 хвилин ago

Чому ти мені подобався…

У темряві снігу, ніби в сюрреалістичному сні, Маріана вийшла з офісу та підійшла до своєї машини на парковці. Капот і...

З життя1 годину ago

Чудова новина!

Чудова новина Ольга поспішала додому. У неї була гарна новина для чоловіка — навіть не гарна, а чудова! Це варто...

З життя2 години ago

Мамо, я заслуговую на це!

Олена зустріла свого майбутнього чоловіка на вулиці. Вона проспала на іспит. Примчала на зупинку, а трамвай щойно відійшов. “От добре!”...

З життя2 години ago

Хто мій справжній батько?

— А хто мій тато? — Олю, підемо в неділю до кіно? — Не знаю. Мама нікуди ввечері не відпускає....

З життя3 години ago

Ніколи не забути тебе!

Я ніколи тебе не забуду Марія Іванівна йшла додому в розстібнутому драповому пальті, з потертим портфелем у руці, де лежали...

З життя3 години ago

Ще одна донька

**Щоденник** Батько Соломії був на п’ятнадцять років старший за маму. Він завжди одягався строго, навіть трохи старомодно — штани, сорочка,...

З життя4 години ago

«Чоловік для серйозних намірів»

1 січня Олена стояла біля вікна й дивилася на пустілий двір. Утоптаний сніг був укритий блискітками від петард, а на...