Connect with us

З життя

«Подарунок» свекрухи, що затьмарив наше перше щастя

Published

on

«Подарунок» свекрухи, який зруйнував наше перше щастя

Микола та Софія влаштували весілля з розмахом. Святкували в ресторані, запросивши п’ятдесят гостей. Усе йшло, як по маслу: радісні обличчя, веселі тости, жвава музика. Здавалося, попереду – лише безхмарне майбутнє. А коли настала мить дарування подарунків, першими підійшли батьки Миколи. Ганна Іванівна, його матір, урочисто взяла мікрофон:

— Оскільки у нас син, чоловік, він сам має забезпечити родину житлом. Та ми вирішили допомогти – даруємо молодим квартиру! Ось ключі! Щастя вам!

Зал вибухнув оплесками. Усі були вражені щедрістю родини нареченого. Ганна Іванівна гордо передала сину связку ключів з брелоком, де був вигравіюваний адрес.

Микола взяв ключі, глянув на брелок – і аж завмер.

Все, здавалося, було ідеально: гроші на весілля зібрали, сукню обрали, кав’ярню замовили. Родини ладнали між собою, а свекруха спершу здавалася щирою та доброю.

Та радість розвіялася, коли вони дізналися деталь: квартира, яку їм подарували, була буквально через стіну від батьківської. Спільний тамбур, балкони з тонкою перегородкою…

Ганна Іванівна сяяла:

— Як тільки дізналася, що сусіди продають – одразу купила! Зручно ж: поряд, але окремо. Як одна родина!

Софія відчула, як щось холодне стиснуло її серце.

Все почалося після медового місяця. Рано-вранці до них увійшла свекруха з тарілкою вареників.

— Сніданок готовий! – гукнула вона, зазирнувши у спальню.

— Тату, ми ще спимо. Як ви увійшли?

— Двері не замкнені. Спільний замок на тамбурі – цього достатньо.

Микола ще дрімав, а Софія вже тривожилась. Свекруха стала частим гостем: приходила кілька разів на день без запрошення, навіть не стукаючи.

— Вареники холодні! – докоряла вона. – Борщ принесла! Лежте тут цілий день…

Каждый раз Софія терпляче пояснювала, що вони впораються самі, але Ганна Іванівна ніби не чула.

На третій візит за ранок Софія не витримала: захлопнула двері і закрила ланцюжок.

— Нащо ланцюжок? Ми ж рідні!

Серцем Софія подумала: «Рідні – не означає без меж».

Ввечері, повернувшись з магазину, вони застали свекруху на кухні.

— Дивлюсь, що купили, – сказала вона. – Ця кава невдала, а печиво – сухе…

Микола стиснув кулаки:

— Мамо, годі. Ми дорослі.

— Я ж турбуюся!

— Поважайте наш простір.

Вона пішла, але обіцяла повернутись зранку.

Наступного дня Софія прокинулася від стуку у балконні двері.

— Чому замкнули? Відчиняйте!

Микола ледве стримався:

— Мамо, це наш дім. Нам потрібна власна територія.

Але для Ганни Іванівни це була лише «турбота».

Незабаром вона заявила:

— Давайте гроші! Поїдемо разом за машиною! Я все перевірю!

— Ми передумали, – відповів Микола. – Гроші пішли на інше.

— На що?!

— Ми купили свою квартиру.

— Як?! А мій подарунок?!

— Дякуємо, але нам потрібна свобода.

У очах свекрухи блиснула образа.

Насправді їм допогла мати Софії – продала старий будинок на селі та поділилася грошима.

Молоді знайшли затишну оселю в іншому районі, оформили кредит і почали нове життя.

Микола та Софія зрозуміли: жодні подарунки не варті внутрішнього спокою.

А коли у день переїзду Ганна Іванівна кричала про «зраду», Микола спокійно сказав:

— Ми любимо тебе. Але наше життя – наше.

Вони пішли, залишивши за спиною «подаровану» квартиру й ту свободу, яку вона відбирала.

*Запис у щоденнику:*
*Навчився: щирість без кордонів – це не любов, а ярмо.*

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 11 =

Також цікаво:

З життя10 хвилин ago

Шанс на помилку.

Гармидер у душі. Про татову коханку Олеся довідалась випадково – того дня вона прогуляла школу, бо супроводжувала подругу до тату-майстра....

З життя1 годину ago

Каву безхатьку – і раптом він у костюмі з’явився в її офісі!

Холодний понеділковий ранок у центрі Києва прорізав повітря гострим вітром, що заставляв навіть найелегантніших перехожих пришвидшити крок. Соломія Коваленко міцно...

З життя2 години ago

Вони Сприймали Мене Як Слугу На Весіллі — Поки Мій Мільярдерний Наречений Не Взяв Мікрофон

Я досі пам’ятаю аромат свіжих троянд на весіллі. Білосніжну скатертину, брязкіт кришталевих келихів, гомін сміху — ніщо не могло заглушити...

З життя3 години ago

Як Нінка планувала своє весілля

Ох, дивіться, як Оленка заміж збиралась Ніхто в селі не міг зрозуміти, чому Оленці так у коханні не щастить. Дівчина...

З життя4 години ago

Подвійне життя мого партнера

Подвійне життя моєї дружини — Ти знову не ночувала вдома, Оксан, — мій голос звучав рівно, майже холодно. Але всередині...

З життя5 години ago

ДВОЄ КРИЛ

Відтоді кожного ранку дивлюсь на сонце, що заглядає у вікно нашої нової квартири, і дякую долі за цей спокій та...

З життя6 години ago

Сусіди знали про Івана: бездолонний, безногий, юродивий, такий собі чотирилапий умілець з різними титулами.

Отаку історію тобі розкажу, про тих сусідів наших. Увесь квартал знав, що Іван — то безрука й безнога житлова худоба,...

З життя6 години ago

Їй сказали, що вона не може бути на церемонії… Але вона стала зіркою!

Того дня мало бути ідеальним. Сонце м’яко пробивалося крізь віття, вкриваючи золотим туманом ряди стільців та квіткові арки. Олена поправляла...