З життя
Подвійне життя: йому 25, а їй майже 50. Чоловік нічого не підозрював.
Подвійне життя: йому було 25 років, а їй майже 50. Чоловік нічого не знав.
Чоловік уже давно мовчав. Повертався з роботи, обідав, одягав старі штани і сідав перед телевізором. Він їв, пив міцний чай і просив добавки. В перервах читав газету. Вона намагалася бути зацікавленою в тому, як пройшов його день, питала, але здавалося, що її слова просто розчиняються в повітрі.
Він був для неї підтримкою. Дбав про її здоров’я, возив у санаторії, купував фрукти, вдягав у модний одяг і купував тільки шкіряне взуття. Сам займався ремонтами і відновленням старих речей, чистив стару піч і рубав дрова. Він не був занадто лінивим, щоб заправити її автомобіль, поїхати до мамолога та інших лікарів. Весь цей час він мовчав, тільки в молодості говорив про свої почуття. Протягом останніх 25 років мовчав. Робив для неї все, що міг, виявляючи справжню любов.
Діти виросли. Батьки почали спати в окремих спальнях. Нічого особливого. Хтось хропе, в когось болить голова. Раз на тиждень «зустрічалися» в спальні без великого ентузіазму. Вона хотіла поговорити, а він спати. Знизував плечима, а вона відходила. Переживала все це. Зрештою почалася менопауза…
Одного ранку побігла до місцевої кав’ярні перед роботою. Молодий чоловік підійшов до неї, обсипав компліментами, і навіть знайшов час для розмови. Запросив її до театру. Там мала бути прем’єра вистави за її улюбленим романом. Коли вона прийшла, її життя розділилося на два окремих світи. Серце розкололося на мільйони маленьких шматочків.
Зранку прийшло повідомлення. Максим писав пристрасні і палкі листи. Не шкодував для неї компліментів. Надіслав їй фото свого серця. Вона відповіла знімком жіночого зап’ястя та шиї. Потім прийшли романтичні вірші. Білі, без рими, але живі. В обід вона знайшла букет троянд під дверима. Ввечері – пляшку шампанського у постіль. З Максимом вона почувалася справжньою жінкою. Забула про мігрені та менопаузу. Вдягла улюблені черевики і сукню для виходу в світ.
Почалося подвійне життя. Вона літала між щастям і обов’язками. Стала стрункою і привабливою. Купила шовкову піжаму, червону помаду і коротку спідницю.
Чоловік усе ще мовчав. Вона вже не заходила в спальню. Раптом Максим зник. Вона не могла знайти собі місця. Знову перечитувала його вірші і повідомлення, годинами сиділа в їхньому ресторані. Проводжала очима кур’єрів. Потім дізналася, що у нього нова коханка. Їй здалося, що після цієї новини серце розіб’ється на маленькі шматочки. Вона не могла дихати, наче хтось забрав повітря. Вийшла з мокрими очима з спальні, а під дверима сидів чоловік. Він дивився в одну точку, сльоза текла по його щоці. Вона плакала разом із ним. Він обійняв її і заговорив.
Він намагався висловити всі свої почуття, але плутав слова, ніби спотикався об гострі скелі. Скільки ж у ньому було любові, скільки невимовлених слів…
Kostik Sat in His Wheelchair, Gazing Through the Dusty Windows at the Street Outside
Connor Cavendish sat in his wheelchair, staring through a dustcovered pane at the street outside. Bad luck, really: the window...
When I scrawled “Resignation – Maria Ilieva” on the blank page, it wasn’t out of weakness. I did it because I already had a plan in mind.
When I scribbled Resignation Mary Ellis on the pristine white sheet, it wasnt a moment of weakness. It was the...
When the Door Shut Behind Svetlana Arkadyev, Only Three Remained in the Office — Sofia, Her Young Daughter, and the Tall Man in the Expensive Suit.
When the door clicked shut behind Margaret Whitmore, only three people were left in the office Emily, her little daughter,...
I Awaited a Black Limousine at the Entrance — Shiny as the Night, Reflecting the Lights of London. The Driver Opened the Door with a Bow.
April 14th I waited by the gate for a black limousine, its polished surface swallowing the streetlights of London like...
Peter then said it calmly, almost with care:
He said it so calmly, almost as if he were looking out for me: Why should you work, love? Im...
…a blue uniform and the face I recognized instantly. It was Steve Christenson — the local bobby from our estate.
12March Today began like any other Saturday in the culdesac of Whitby Grove. I was pushing the shopping trolley down...
Vicky stood for what felt like an eternity, phone in hand. Her mother’s voice echoed in her ears — damp, desperate, like the rain that just wouldn’t let up.
Vicky Thompson stood still, phone pressed to her ear. Her mothers voice drifted into the roomwet, desperate, like rain that...
Maria Stood at the Sink, Her Hands Dipped in Cold Water, While the Evening Twilight Gently Settled Over the Neighbourhood Outside the Window.
Poppy stood at the kitchen sink, her hands plunged into the chilly water. Through the window she could see the...