Подвійне життя: йому було 25, їй майже 50, чоловік нічого не знав.

Володіння між двома світами: йому було 25, а їй майже 50. Чоловік нічого не підозрював.

Чоловік давно мовчав. Повертався з роботи, вечеряв, вдягав старі штани і сів перед телевізором. Їв, пив міцний чай і просив добавки. У перервах читав газету. Вона намагалася показати інтерес до його дня, питала, але здавалося, що слова розчиняються в повітрі.

Він був для неї підтримкою. Дбав про її здоров’я, возив до санаторіїв, купував фрукти, вдягав її в модні речі та купував лише шкіряне взуття. Самостійно робив ремонти і відновлював старі речі, чистив стару піч і рубав дрова. Він не полінувався залити бензин у її машину, відвезти до мамолога та інших лікарів. Весь цей час він мовчав, лише в молодості говорив про свої почуття. Решту 25 років мовчав. Робив для неї все, що міг, показуючи справжнє кохання.

Діти виросли. Подружжя почало спати в різних кімнатах. Нічого особливого. Хтось хропе, у когось болить голова. Раз на тиждень вони “зустрічалися” у спальні без особливих сподівань. Вона хотіла поговорити, а він спати. Знизував плечима, а вона йшла. Переживала все. Зрештою, настав клімакс…

Одного ранку перед роботою побігла до місцевої кав’ярні. Молодик підійшов до неї, осипав компліментами і навіть знайшов час на розмову. Запросив до театру. Якраз була прем’єра вистави за її улюбленим романом. Коли прийшла, її життя поділилося на два окремих світи. Серце розпалося на мільйони маленьких уламків.

Вранці надійшло повідомлення. Максим писав палкі листи. Не шкодував для неї компліментів. Надіслав фото свого серця. Вона послала йому знімок руки та шиї. Потім прийшли романтичні вірші. Білі, без рими, але живі. В час обіду знайшла під дверима букет троянд. Ввечері — пляшку шампанського до ліжка. З Максимом вона відчула себе справжньою жінкою. Забула про мігрені та клімакс. Взула улюблені туфлі й вдягнула вечірню сукню.

Почалося подвійне життя. Літала між щастям та обов’язками. Стала струнка та зваблива. Купила шовкову піжаму, червону помаду й коротку спідницю.

Чоловік досі мовчав. Вже не заходила до спальні. Раптом Максим зник. Не могла знайти місця собі. Знову перечитувала його вірші й повідомлення, сиділа по годинах у їхньому ресторані. Проводжала кур’єрів очима. Потім дізналася, що він має нову коханку. Здавалося, після цієї новини серце розіб’ється на дрібні шматочки. Не могла дихати, наче хтось забрав повітря. Вийшла зі спальні з мокрими очима, а під дверима сидів чоловік. Дивився в одну точку, сльоза котилася по щоці. Вона заплакала разом із ним. Він обійняв її і промовив.

Намагався передати всі свої почуття, але плутав слова, наче спотикався об гострі камені. Скільки в ньому було кохання, скільки невимовлених слів…