Подвійне життя: він мав 25, вона майже 50, чоловік був у незнанні.

На подвійне життя: йому було 25, а їй майже 50. Чоловік нічого не знав.

Чоловік довго мовчав. Приходив з роботи, вечеряв, одягав старі штани й сідав перед телевізором. Їв, пив міцний чай і просив добавки. У перервах читав газету. Вона намагалася проявляти цікавість до того, як пройшов його день, запитувала, але здавалося, що їхні слова розчиняються у повітрі.

Він був її опорою. Дбав про її здоров’я, возив до санаторіїв, купував фрукти, одягав її в модний одяг і купував виключно шкіряне взуття. Сам брався за ремонти і оновлення старих речей, очищав стару піч і колов дрова. Не був занадто лінивий, щоб заправити її машину, з’їздити до мамолога та інших лікарів. Весь цей час мовчав, тільки в молодості говорив про свої почуття. Решту 25 років мовчав, роблячи для неї все можливе, проявляючи справжню любов.

Діти виросли. Батьки почали спати в окремих спальнях. Нічого особливого. Хтось хропе, у когось болить голова. Раз на тиждень “зустрічалися” в спальні без великого ентузіазму. Вона хотіла поговорити, а він спати. Знизував плечима, і вона відходила. Переживала все це. Врешті решт почалася менопауза…

Одного ранку вона зайшла до місцевої кав’ярні перед роботою. Молодий чоловік підійшов до неї, засипав компліментами і навіть знайшов час на розмову. Запросив її в театр. Саме мала бути прем’єра вистави її улюбленого роману. Коли прийшла, її життя поділилося на два окремі світи. Серце поділилося на мільйони маленьких шматочків.

Зранку прийшло повідомлення. Максим писав палкі і гарячі листи. Не шкодував для неї компліментів. Надіслав їй фото свого серця. Вона відправила йому фото свого зап’ястя і шиї. Потім надійшли романтичні вірші. Білі, без рими, але живі. В обідній час знайшла букет троянд під дверима. Ввечері — пляшку шампанського до ліжка. З Максимом вона відчувала себе справжньою жінкою. Забула про мігрені і менопаузу. Одягнула улюблені туфлі і вечірню сукню.

Почалося подвійне життя. Вона літала між щастям і обов’язками. Стала стрункою і привабливою. Купила шовкову піжаму, червону помаду і коротку спідницю.

Чоловік все ще мовчав. Вона більше не заходила до спальні. Враз Максим зник. Вона не могла знайти собі місця. Знову перечитувала його вірші і повідомлення, сиділа годинами в їхньому ресторані. Поглядом проводжала кур’єрів. Потім вона дізналася, що у нього нова коханка. Їй здалося, що після цієї новини серце розірветься на шматочки. Не могла дихати, наче хтось забрав кисень. Вийшла з спальні з мокрими очима, а під дверима сидів чоловік. Дивився в одну точку, по щоці текла сльоза. Вона заплакала разом з ним. Він обійняв її і заговорив.

Спробував висловити всі свої почуття, але плутав слова, наче спотикався об гостре каміння. Скільки в ньому було любові, скільки невимовлених слів…