Connect with us

З життя

Поїхала відпочивати, і няньчитись ні з ким не буду!: Родичка залишила нас в скруті

Published

on

У кожній родині бувають свої випробування. Десь розділяють спадщину з лютью, десь борються із залежностями або пробачають зради, а дехто просто опускає руки від безвиході. У нас із чоловіком, здавалося б, особливих клопотів не було. Якби не одне велике «але» — свекруха. Саме вона, Марія Іванівна, отруювала наші мирні дні.

Довгий час я намагалася знайти з нею спільну мову, звикнути, закривати очі на її витівки. Але чим більше минуло часу, тим ясніше я розуміла — не вийде. Між нами стояла невидима стіна. І чим більше я намагалася її зруйнувати, тими міцнішою вона ставала.

Я чудово розумію, наскільки сильною буває зв’язок між матір’ю та сином. Але коли тридцятип’ятирічний чоловік лишається маминим синочком — це трагедія. Мій чоловік і його мати ніби жили в окремому світі: перешіптувались за моєю спиною, домовлялись таємно, а іноді повідомляли мені про свої рішення лише тоді, коли від цього вже неможливо було ухилитись.

І ось нещодавно трапилась ситуація, після якої моє терпіння урвалося остаточно.

Наш син, Данило, кожне літо проводив у моїх батьків на дачі. Моя мама, лікарка, рідко мала змогу взяти відпустку — навіть у найважчі часи пандемії вона продовжувала працювати. А тато, на жаль, через стан здоров’я не міг самостійно доглядати внука.

Я працюю у великій компанії й про довгу відпустку лише мріяла. Тому ми з чоловіком вирішили: цього року звернемося по допомогу до його матері. За місяць я все обговорила з Марією Іванівною. Вона охоче погодилася приглянути за Данилом. Я щиро вірила, що можу на неї покластись.

Але за тиждень до початку моєї відпустки лунає дзвінок:

— Оленко, — радісно оголошує свекруха, — мені дали путівку! Їду відпочивати! Тож із онуком ти вже якось сама розбирайся.

Я так здивувалась, що спершу навіть не зрозуміла суть її слів. Вона підставила нас. Просто зрадила.

Пізніше з’ясувалося, що ніякої путівки їй ніхто не дарував. Вона все організувала сама: обрала курорт, купила квитки, замовила номер. І це — знаючи, що повинна була допомагати з онуком!

До того ж, перед самим від’їздом Марія Іванівна прийшла до сина з черговою проханням: поливати її теплицю та доглядати за городом, поки вона відпочиває.

Звісно, чоловік працював з ранку до ночі й перекладав обов’язки на мене. Але я тоді рішуче сказала:

— Я й пальцем не рухну. Твоя мати кинула нас у найважчий момент. Їй важливий її відпочинок — хай її помідори в’януть і сохнуть разом із її егоїзмом. Це її проблеми, не мої.

Звісно, коли свекруха дійЯкщо вона могла відмовитися від онука заради моря, то тепер мусимо жити з тим, що в наших відносинах уже нічого не виправити.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

дванадцять − 6 =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя3 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя6 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя9 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя11 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя13 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя15 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...