Connect with us

З життя

Покинув мене з трьома дітьми та літніми батьками, він втік до іншої країни з коханкою

Published

on

Він покинув мене з трьома дітьми та старенькими батьками – поїхав в Іспанію з коханкою

Я не змогла його втримати
Все почалося в день мого народження.

Я тоді жила в селі, грошей у мене було небагато, а на вітринах міських магазинів стільки всього гарного, аж очі розбігалися.

Особливо мені сподобалася одна пара босоніжок.

Стояла, дивилася на них і уявляла, як вони будуть виглядати на моїй нозі, як я пройду центральною вулицею, і всі озирнуться мені вслід…

І тут хтось легенько штовхнув мене ліктем.

Озирнулася — переді мною стояв чоловік, усміхався.

— Красиві, так? — кивнув він на босоніжки.
— Так… — пробурмотіла я, все ще дивлячись на вітрину.

— Давайте вип’ємо кави. А якщо я куплю вам ці босоніжки, підете на побачення?

Я знала, що в його очах виглядаю смішною і наївною, але тоді мені було байдуже.

— Піду, — відповіла я.

Мені хотілося подарунка. Хотілось відчути себе особливою хоча б один вечір.

Ми сіли в кафе, він замовив мені торт, і я розповіла йому свою історію.

Розповіла, що батьки померли.

Це була правда.

Тільки батька дійсно поховала, а матір…

Мати я «поховала» у своїй голові ще в дитинстві, бо вона залишила мене немовлям.

Я сказала йому це так, щоб викликати жалість.

І у мене це вийшло.

Так все й почалось.

Я все частіше приїжджала до міста, і ми зустрічалися.

Ярослав – так його звали – привів мене до себе, оточив увагою.

Спочатку це були босоніжки, потім сукні, прикраси, гарні парфуми.

Але ні, не заради подарунків я стала його коханкою.

Я кохала його.

Я думала, що і він мене кохає.

Але я була нерозумна.

Я зробила помилку, завагітніла.

І була готова почути будь-що:

— Нам потрібно розійтися.
— Вирішуй сама.
— Зроби аборт.

Але він сказав інше:

— Ти переїдеш до мене. Ми разом виростимо дитину.

Я не могла повірити своєму щастю.

Мати зруйнувала моє життя
Ми одружилися.

Я була впевнена, що доля нарешті подарувала мені шанс.

А потім одного разу пролунав стук у двері.

Я відкрила — і ледь не зомліла.

На порозі стояла моя мати.

З пакетом квашеної капусти, ніби ми бачилися вчора.

Виявилося, хтось із сусідів прокутився, де я тепер живу.

Вона прийшла миритися.

А Ярослав дізнався правду.

Дізнався, що я збрехала.

І в ту ж мить його любов до мене зникла.

Він крикнув, назвав мене провінційною пройдисвіткою, запитав, чи не встане мій батько з могили, раз я так легко «прибираю» людей зі свого життя.

І вигнав.

Мене, мою матір та її капусту.

Я повірила йому знову – і знову помилилась
Я повернулася в дім бабусі й дідуся.

Вигнала матір.

І залишилася одна з дитиною.

Але Ярослав все-таки прийшов.

— Повернемося один до одного, — сказав він. — У нас же є син.

І я повірила.

Наївна, я вирішила, що любов переможе все.

Але він більше не привів мене в свою квартиру.

Ми поселилися в старому домі його батьків — стареньких, яким був потрібен догляд.

Я погодилася.

Я робила все для нього, його батьків, нашого сина.

А потім знову завагітніла.

Якось ми посварилися, і він з люттю нагадав мені:

— Не забувай, що ти тут просто гостя!

Ці слова врізалися в мене, як ніж.

І все ж я залишилася.

Повіривши, що любов витримає випробування.

Коли народилася друга дитина, він сказав, що гроші стали проблемою, що його бізнес збанкрутував.

Тепер ми були рівні: у мене нічого не було, у нього — теж.

А потім народилася третя.

Я думала, що тепер вже нічого не зміниться, що ми будемо разом, незважаючи ні на що.

Він став працювати все більше і більше. Йшов рано, повертався пізно.

Я рахувала, що він старається заради сім’ї.

Я не бачила, як все руйнується.

Іспанія — квиток в нове життя… але не для мене
Одного разу він сказав:

— Я більше не можу так жити. Тут немає майбутнього. Я виїжджаю за кордон.

Я повірила йому.

Він був виснажений, пригнічений, втомлений.

Я навіть погодилася — нехай їде, нехай спробує заробити.

Але потім я випадково дізналася правду.

В аеропорту на рейс до Іспанії було два квитки.

Один на його ім’я.

А другий — на ім’я жінки, з якою у нього вже багато років був зв’язок.

Я все зрозуміла.

Але не змогла його зупинити.

Він поїхав.

А я залишилась.

З трьома дітьми.

З його батьками, які вже стали мені не чужими.

З порожнім домом і повною болю душею.

Я не знаю, як жити далі.

Я просто сподіваюся, що колись це перестане так сильно боліти.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

один × два =

Також цікаво:

З життя58 хвилин ago

Приготуй, прибери та заробляй сам – я не твоя служниця!

— Хочешь ковбасок чи яєшню? — запитала Олеся. Андрій сидів за столом, гортаючи новини в телефоні. — Ковбаски. Тільки без...

З життя3 години ago

Краса квітів: Життя поруч з розкішшю

Жінка жила у гарному будиночку. Поруч, на квітнику, розцвітали гортензії й петунії. Фіолетове шаленство кольорів просто запаморочувало. Вона згортала ноги...

З життя6 години ago

«Вік не перешкода: несподіване відкриття»

Григорій зніяковів, коли дізнався, що дівчина молодша за нього аж на дванадцять років. Йому тридцять, їй — вісімнадцять. Так, вона...

З життя9 години ago

Дорога додому: втомлена, але сповнена сподівань.

Сон був мов із казки, але водночас дивний і тривожний. Оксана поспішала додому. Десята година вечора, а їй так хотілося...

З життя9 години ago

Вигнання з дому: жінка з поламаним чемоданом вирушає в невідомість!

Олені було 72 роки, коли власний син вигнав її з дому — і все через одну просту причину: вона втратила...

З життя11 години ago

СМАЧНІ ПРИГОДИ У РЕСТОРАНІ.

**ПОХІД У РЕСТОРАН.** — Вперед за пригодами! — сказали одна одній кращі подруги, закидаючи валізи у багажник. Поїзд рушив точно...

З життя13 години ago

Не втрачай своє щастя заради змін, — викрикувала мати

Мамо, я більше не можу так жити, — Оксана стояла біля вікна, дивлячись на сіре небо, затягнуте важкими хмарами. —...

З життя15 години ago

Коли буденність розриває стосунки: зважитися на зміни чи залишитися?

— Ти зовсім звичайнішала. Погладшала. Не хочу шукати іншу, й у мене нікого нема на стороні, клянусь. — Але й...