Connect with us

З життя

Помилка, якої ніколи не могла передбачити…

Published

on

Інколи доля б’єз найбільш вразливе місце — не щоб зламати, а щоб прозріти. Так сталось і зі мною. Але ніколи б не подумала, що найбіршою помилкою мого життя виявиться моє ставлення до жінки, яку мій син обрав за дружину.

Я добре пам’ятаю той день, коли Андрій, моя єдина дитина, сказав:
— Мамо, сьогодні приведу до тебе свою дівчину. Познайся.

Мені тоді було шістдесят. Він уже дорослий, тридцять три — вік, коли чоловік мусить заводити родину. Я навіть зраділа. Думала: ну нарешті! А потім вона увійшла до моєї хати. І я ледве стрималась, щоб не вибухнути. А хоч я й жінка, що завжди мала слово на замку, але вміла себе стримувати.

Цю дівчину я вповзнала одразу. Соломія. Вона жила поруч із будинком моєї покійної матері у Чернівцях. І я знала, хто вона і звідки. Її родина — потомствені пияки. Батько ще з молодості знав дорогу до витверезника, мати пила з ранку до ночі. Я бачила ту брудну хату, ті крики, людей завжди у брудному. І коли вона зайшла до мого дому, підмітеного, з білими шторами і запахом свіжості, у мені все стиснулося. Як людина з такого оточення може бути гідною дружиною мого сина? Я в це не вірила. Жодної мірки.

Андрій, побачивши мій погляд, зрозумів все без слів. Відвів мене на кухню і прошепотів:
— Мамо, якщо скажеш їй хоч слово в каршок — більше не поговоримо. Це мій вибір, і ти маєш його поважати.

І я замовкла. Бо знала — він не кидає слів на вітер. Він у батька пішов — упертий. Батько вже двадцять років не розмовляє із рідною сестрою після однієї сварки. Тому я стиснула зуби й прийняла правила гри.

Соломія жила з нами майже два місяці. Я не говорила їй нічого просто, але своїми очима давала зрозуміти — ти тут зайва. Мене бісило все: як вона готує, як прибирає, навіть як чай наливає. Готувала вона жахливо — борщ як розмазня, м’ясо підгоріле, посуд завжди у плямах. Я була впевнена, що вона вчепилася в мого сина, як у останню соломинку. В нього — дві освіти, міцна робота, майбутнє. А в неї — нічого.

Потім Андрій узяв квартиру в іпотеку і переїхав. Я з полегшенням зітхнула. Нехай там сама розпоряджається. В гості мене не кликали, і я не напрошувалася. Бачились лише на свята, зазвичай у кафе — мовляв, вдома не виходить приймати. Ще б пак — вона й тост не може вимовляти, не те що стіл накрити.

Три роки минули. Вони одружились, влаштувались, жили своїм життям. Я не лізла. Андрій часто їздив у відрядження — у Львів чи Луцьк, а з Соломією майже щА потім вона прийшла до мене, коли я була слабкою, і показала, що серце важливіше за походження.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

чотирнадцять − 2 =

Також цікаво:

З життя3 години ago

Back Home—No Husband, No Trace of Him Left

**Diary Entry** I came home to find neither my husband nor any of his things. Why are you looking at...

З життя3 години ago

Revenge for My Mother

**A Lesson in Control** *Diary Entry* The call came late at night, the voice on the other end distorted and...

З життя5 години ago

Avenged My Mother: A Tale of Justice and Retribution

**A Revenge for Mum** “Your daughter is with us. Bring £100,000, and she stays alive. I’ll send the meeting point...

З життя6 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“Of course, everyone remembers perfectly well” “I dont remember because it never happened!” Peter Redford said seriously, looking at her...

З життя7 години ago

Of Course, Everyone Remembered It Perfectly

“I dont remember because it never happened!” said Redford, looking at her with his earnest, grandfatherly eyes. The conversation died...

З життя8 години ago

Shut Up!” He Snarled, Hurling the Suitcase to the Floor. “I’m Leaving You and This Dump You Call a Life.

“Shut it,” the husband snapped, tossing his suitcase onto the floor. “I’m leaving you and this dump you call a...

З життя10 години ago

On Our Golden Wedding Anniversary, My Husband Confessed He’d Loved Another Woman All Along

On the day of their golden wedding anniversary, Henry finally confessed he had loved another woman his entire life. “Not...

З життя10 години ago

Shut up!” the husband roared, slamming the suitcase on the floor. “I’m leaving you and this cesspool you call a life.

**Friday, 10th May** “Shut it,” the husband barked, slamming his suitcase down. “Im leaving you and this bloody swamp you...