Порадивши синові розлучитися, бо в шлюбі не клеїлося.

Вадила своєму синові розлучитися, бо у нього не складалося в шлюбі. Він міг би бути таким же хорошим батьком, не живучи з дітьми. Нарешті син прислухався до мене і подав на розлучення. Невістка не могла повірити, що ця ідея була моя, і звинуватила мене у втручанні в їхню родину. Не певна, чи правильно вчинила…

Мій син довго не наважувався шукати наречену, але я не втручалася у це. Нарешті, коли йому виповнилося 30, він знайшов собі пару – Катерину.

Майже щодня я чула, яка вона добра і красива. Нарешті син був щиро закоханий. Я також прихилилася до Катерини. Син з великим захопленням розповідав про неї і мені, і своїм друзям. Вона була ідеальною жінкою для нього, тому він не зволікав і скоро одружився. Я, як любляча мати, звісно, підтримувала його вибір.

Організували справді чудове весілля. У дівчини були дуже гарні батьки, з якими ми одразу здружилися. Спочатку все було прекрасно, але з часом ситуація стала змінюватися. У їхньому шлюбі все частіше виникали непорозуміння. Я усвідомлювала, що це був перший рік шлюбу і їм нелегко. Врешті-решт, усі пари мають притертися одне до одного. Все ж я переймалася, бо хотіла, щоб їхній шлюб був успішним і щасливим.

Того вечора я була дуже стурбована. Пізно ввечері до мого дому прийшов син зі своїми речами. Сказав, що йому ніде переночувати, бо невістка його вигнала. Він провів у мене кілька днів, а Катерина жодного разу не прийшла, щоб владнати ситуацію. Це повторювалося знову і знову.

Коли невістка повідомила, що чекає дитину, я вирішила з ними переговорити. Хотіла від щирого серця дати кілька порад, які допоможуть уникнути непорозумінь надалі. Виявилося, що я лише погіршила ситуацію. Недомовки між ними виникали частіше, а син все частіше ночував у мене. Я знала, що йому дуже важко. Він вже не був тим щасливим чоловіком, в його очах залишилося тільки розчарування.

Я не могла дивитися на страждання сина і запропонувала йому подумати, чи варто залишатися в такому шлюбі. Він міг бути таким же хорошим батьком, живучи окремо. Так і сталося, незабаром він подав до суду на розлучення.

Невдовзі Катерина прийшла до мене з проханням допомогти. Вона благала, щоб я переконала сина скасувати подання на розлучення, оскільки не хотіла руйнувати родину. Я не раз радила їй піклуватися про свою сім’ю. Зізналася їй, що розлучення було моєю ідеєю, і коли вона це зрозуміла, накричала на мене, що я втручаюся в їхнє сімейне життя.

Тепер не знаю, чи варто було мені схиляти сина до розлучення. Невістка не сприймає мене, а син відноситься до мене все холодніше. Здається, вони все ще кохають одне одного. Погано їм, коли вони окремо, але і разом вони теж не можуть знайти порозуміння.