Connect with us

З життя

Последняя мечта — бежать от тирании родных уз, отравляющих покой

Published

on

Осталась у меня одна мечта — сбежать подальше от этой «родительницы», что выжимает все соки и из себя, и из меня.

У каждого возраста — свои радости. В детстве я трепетно ждала лета: родители были рядом, мы купались в озере, жарили шашлыки в лесу, смеялись до рассвета. Потом пришла работа — отдых превратился в чаепития с подругами на кухне, редкие прогулки у Царицынских прудов. Теперь же отдых — словно северное сияние: видишь, а дотянуться нельзя.

Меня зовут Анастасия Соколова. Мне тридцать шесть, и девять из них я живу как загнанная лошадь. После свадьбы мы с мужем переехали к его матери — «временно, пока квартиру не найдём». Прошёл век, а мы всё в её доме, где каждая щель напоминает: ты здесь чужая.

Со стороны — благополучие: просторный дом под Москвой, дети в школе за углом, муж в офисе. Живи да радуйся! Но счастья нет. Потому что я здесь — прислуга. Рядом тёща, отрицающая мои мысли, усталость, право на передышку.

Для мужа — рай: две женщины вертятся вокруг него. Я — готовлю, убираю, вожу детей на кружки, работаю из дома. Тёща — командует, критикует, учит жить. А он — будто постоялец в гостинице: поел, рухнул на диван, уткнулся в телефон. Ни «спасибо», ни помощи. «Моя мать одна справлялась, и ты сможешь», — бросил он как-то, даже не взглянув.

Я больше не могу.

Тёща хвастается, как одна подняла двоих сыновей, совмещая завод и огород. Гордится, будто орденами. Только забывает добавить, что муж сбежал к молодой, а она теперь с гипертонией и радикулитом твердит: «За что?» Ответ прост — себя не жалела. И других не щадила.

Её религия — труд до седьмого пота. Особенно на даче. «Земля кормит праведных!» — глаголет она. Яблони, грядки, банки с огурцами — всё должно быть своим. Не для радости, а «чтоб люди не осудили». А я, как невестка, обязана участвовать в этом марафоне. Откажешься? — Бездельница. Устала? — Сама виновата, не закалилась.

На прошлой неделе вернулись с дачи. Мешки картошки, лук, банки с вареньем. Тёща кряхтела, я еле ноги волочила. А муж? Лежал перед телевизором. Даже не поднялся помочь. Как будто так и надо — женщинам тащить, мужчине «отдыхать после тяжёлого дня».

Той ночью я поняла: хватит. Сидела на кухне, грязная, с мозолями на ладонях, и плакала. Мне не тридцать шесть — все сто. Никакие соленья не стоят моего здоровья. Хочу просто спать до полудня. Чистого неба над головой. Тишины.

Решила: уезжаю. Заберу детей, вернусь к отцу в Тверь. Хватит ждать перемен. Меняюсь сама. Не обязана быть суперженщиной. Не должна доказывать тёще, что достойна её «царевича». Я и так достойна. Я — живой человек.

Скажу мужу на днях. Пусть выбирает: мамины грядки или семья, задыхающаяся в паутине чужих правил. Потому что здоровье — не только витамины с огорода. Это покой в сердце, сила в ногах и воздух, которым дышишь свободно.

Не стану я бабкой с больничной картой толщиной в «Войну и мир», вопрошающей: «Ради чего сгноила жизнь?» Лучше куплю овощи у бабушек на рынке. А в выходные покатаюсь с детьми на роликах в Парке Горького. Где пахнет свобода, а не потом. Где смех звенит громче, чем звон банок в подвале.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

двадцять + дев'ятнадцять =

Також цікаво:

З життя2 хвилини ago

Мені 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати. У...

З життя6 хвилин ago

Я вже подумки зібрала сумку, щоб втекти з дитиною від сімейних утисків

Сьогодні я у думках зібрала сумку з найнеобхіднішим — треба втікати з сином від чоловіка та його родини з цього...

З життя12 хвилин ago

После 47 лет брака муж внезапно объявил о разводе: удар, от которого я не могу оправиться

После 47 лет совместной жизни мой муж неожиданно заявил, что хочет развестись. Его слова стали для меня ударом ниже пояса,...

З життя37 хвилин ago

Таємниця, що розриває мене зсередини, у величному будинку моєї мами

Живу я з матір’ю у її величезному маєтку — та таємниця, яку я ховаю, розриває мені сердце. У тихому селі...

З життя40 хвилин ago

Обида на юбилее: Подаренная квартира оказалось мала награды?

В свой шестидесятый день рождения я готовилась с особым волнением. Долгими вечерами продумывала детали: составляла меню, заказывала продукты, заранее готовила...

З життя43 хвилини ago

Готова в будь-який момент покинути село з дитиною, рятуючись від чоловіка і його батьків

Я вже подумки зібрала сумку з найнеобхіднішим, щоб втекти з дитиною від чоловіка та його батьків із цього села. Ні,...

З життя53 хвилини ago

Мені вже 69 років, і я маю право розповісти про своє життя — таємниці, які більше не можу приховувати

Мені вже 69 років, і я маю право говорити про своє життя — таємниці, які більше не можу ховати. У...

З життя1 годину ago

Мені було 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — та він обрав молодшу і все зруйнував

Щоденник Мені виповнилося 49, двоє дорослих дітей і коханий чоловік — але він обрав молодість і зруйнував усе. У тихому...