Connect with us

З життя

Повернення чоловіка на три дні раніше: усе, що ви собі уявляли, але ще гірше…

Published

on

На три дні раніше повернувся Олександр з рейсу додому. Все, як ви подумали, та ще й гірше…

Родина Іваненко завжди була на хорошому рахунку в усіх: люди їх шанували, знали як доброзичливих і приємних співрозмовників. Оксана — натуральна блондинка, вишукано красива, з добрим серцем та привітна. Олександр — статний і ввічливий капітан-добродій, та й сам має неабияку привабливість.

Їх родина була просто взірцем щасливого подружжя. По магазинах вони ходили разом, тримаючись за руки, і хто їх бачив — відзначав, що від них віє справжнім коханням. З роками їхні почуття лише зміцнювались, і вони залишалися прикладом для багатьох. Жодна необачна суперечка ніколи не закрадалася між ними. Єдине, що трохи нависало тінню над стосунками — це Олександрова ревність, яку той ретельно приховував.

Олександр служив на флоті, і коли йому потрібно було йти в рейс, він завжди прощався з Оксаною та їхнім маленьким сином важким серцем. Цього разу він також попрощався, обіцяв повернутися через десять днів. Важка вахта підводника вимагала пильності та зусиль, але несподіваний наказ повернутися в порт через проблеми з технікою приємно здивував його: він міг обійняти свою кохану на три дні раніше.

Того вечора він приїхав додому пізно, але натхненний і повний надій. Коли Олександр зайшов в квартиру, відчув легке хвилювання – світло в спальні не було погашене. Потихеньку підкравшись до дверей, він заглянув туди. Картина, яку він побачив, стала для нього холодним душем: дружина, його Оксана, була не одна у ліжку.

Олександр відчув, як весь його світ валиться перед очима. Він не знав, скільки простояв у дверях, утративши відчуття реальності. Відчуття зради і гніву змусило його кинутись на кухню. Взявши космічну вилку, яку свого часу їм подарували на весілля, він повернувся до спальні і без вагань використав її на «борця з його честю».

Шум, який учинив цей інцидент, збудив всіх сусідів. Але як тільки Олександр відступив і збирався покинути квартиру, він опинився перед розгубленою Оксаною, яка стояла у передпокої в халаті з мокрим волоссям. Неймовірне збите повідомлення про те, що вона в душі була, а на ліжку не хто інший, як її брат Дмитро з дружиною Світланою, стало шоком для Олександра.

Олександр втратив свідомість, а коли до нього повернулася здатність міркувати, виникла серія смішних і водночас болісних моментів. Все обійшлося без серйозних наслідків, і навіть лікар з гумором прокоментував Дмитру, що виключає проблеми з гемороєм у майбутньому. Щоправда, його дружина, хоча й швидко одужала, все ж деякий час заїкалась на ніч.

Життя потекло своїм руслом. Олександр і Оксана продовжували крокувати разом у ногу, тримаючись за руки, хоч близькі зауважили, що Олександр тепер віддає перевагу дзвінкам у двері, замість того щоб непомітно заходити в квартиру. І, на радість усім, родина залишилася цілою і непорушною, а брат з дружиною після цього завжди намагалися скоріше повернутися додому.

Click to comment

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

п'ять × два =

Також цікаво:

З життя17 хвилин ago

When the Door Shut Behind Svetlana Arkadyev, Only Three Remained in the Office — Sofia, Her Young Daughter, and the Tall Man in the Expensive Suit.

When the door clicked shut behind Margaret Whitmore, only three people were left in the office Emily, her little daughter,...

З життя23 хвилини ago

I Awaited a Black Limousine at the Entrance — Shiny as the Night, Reflecting the Lights of London. The Driver Opened the Door with a Bow.

April 14th I waited by the gate for a black limousine, its polished surface swallowing the streetlights of London like...

З життя1 годину ago

Peter then said it calmly, almost with care:

He said it so calmly, almost as if he were looking out for me: Why should you work, love? Im...

З життя1 годину ago

…a blue uniform and the face I recognized instantly. It was Steve Christenson — the local bobby from our estate.

12March Today began like any other Saturday in the culdesac of Whitby Grove. I was pushing the shopping trolley down...

З життя2 години ago

Vicky stood for what felt like an eternity, phone in hand. Her mother’s voice echoed in her ears — damp, desperate, like the rain that just wouldn’t let up.

Vicky Thompson stood still, phone pressed to her ear. Her mothers voice drifted into the roomwet, desperate, like rain that...

З життя2 години ago

Maria Stood at the Sink, Her Hands Dipped in Cold Water, While the Evening Twilight Gently Settled Over the Neighbourhood Outside the Window.

Poppy stood at the kitchen sink, her hands plunged into the chilly water. Through the window she could see the...

З життя2 години ago

Ricardo Salazar Stood Still for What Felt Like an Eternity.

Richard Sinclair sat perfectly still for what felt like ages. The world hed convinced himself he could buy people, futures,...

З життя2 години ago

When I wrote on the blank page ‘Resignation – Maria Ilieva’, it wasn’t out of weakness. I did it because I already had a plan.

When I write on a blank sheet Resignation Emily Turner, Im not doing it out of weakness. Im doing it...