З життя
Повернення додому, де ніхто тебе не чекає…
Вияви собі повернення до отчого дому, а тебе там ніхто не чекає…
Я ніколи не уявляв, що мені, чоловіку майже 50 років, техніку до мозку кісток, досить мовчазному і, навіть, за словами дружини, дещо тупому, доведеться сидіти перед комп’ютером, щоб писати листа, а не працювати. 16 років тому я поїхав працювати за кордон, швидко облаштувався і забрав із собою родину.
Невдовзі після цього мій батько помер, і матір залишилась сама.
Вона ніколи не скаржилася, не дорікала мені, не натякала, що нікому про неї дбати, хоча я її єдиний син. Ми часто розмовляли по телефону, і вона завжди запевняла мене, що в неї все добре, що їй нічого не бракує.
Питання: «Ви скоро приїдете?» означало, що їй насправді сумно і дуже самотньо.
Рука на серці, я можу сказати, що дбав про неї: я думав про неї, я не полишив її, не забув ні на хвилину. Мій найбільший гріх у тому, що я не стримав своєї обіцянки.
Щороку в серпні я повертався до України, коли вся компанія йшла у відпустку, і це був час для нас.
Отчий дім
Повернення до рідного дому
Ми відвідували друзів і рідних, їздили в місця, що нагадували їй про молодість із батьком, а коли вона відчула роки, я водив її до лікарів і санаторіїв.
Разом ми ходили в кіно, гуляли, запрошували гостей. Вона балувала мене стравами та солодощами, які я любив із дитинства.
Вона завжди проводжала мене до входу в кооператив і не їхала в аеропорт, аби я не бачив її сліз.
Я постійно обіцяв їй, що цього разу докладу всіх зусиль, щоб повернутися додому на Різдво чи Великдень, щонайпізніше, до наступного серпня. І отут я не стримав обіцянки, і відчуваю жахливу провину.
Так, я повернувся додому на початку грудня минулого року, але не для того, щоб обійняти маму, не відчути запах її знаменитого пирога з корицею, не привітати мене гарячим глінтвейном і горіхами, а щоб попрощатися з нею востаннє.
Я не витримував себе від болю і розчарування.
Моїм єдиним втішенням було те, що моя мама відійшла спокійно, без мук, уві сні, як праведниця.
Але це не зменшило тягар у моєму серці, не заспокоїло сумління, не вгамувало відчуття самотності.
Цього разу я повернувся в серпні, як завжди.
Проте коли став перед зачиненими дверима, відчув, як розпач стискає мене в обіймах. Я не почув кроків у коридорі, не відчув запаху печених перців чи смажених слив…
Здалося, що стеля ось-ось обвалиться на мене.
Знадобилося кілька днів, щоб торкнутися речей матері, але я так і не наважився викинути навіть газети, які вона зберігала.
Хочу сказати синам, які живуть далеко від своїх батьків: повертайтеся частіше, як важко це не було б, дотримуйте своїх обіцянок.
Адже настає день, коли у нас є і час, і можливість, але немає найважливішого — близької людини, яка чекає на нас.
Повірте, немає страшнішого випробування, ніж зустріти зачинені двері рідного дому.
“My Wife’s Mum Is Loaded—We’ll Never Need to Work!” My Friend Tom Was Sure His Rich Mother-in-Law Would Provide Forever, But Life Had Other Plans
Mate, let me tell you a story about my friend, James. Hes always been the type to look for an...
I Lost the Will to Help My Mother-in-Law After Discovering What She Did—But I Also Can’t Bring Myself to Leave Her Alone
I lost the urge to help my mother-in-law when I found out what shed done. But I cant just leave...
“We Really Should Have Prepared for the Baby’s Arrival Sooner! – My Unforgettable Hospital Discharge: My Husband Left Everything Till the Last Minute, the House Was a Mess, and Nothing Was Ready for Our Newborn—Should I Blame Him, My Family, or Myself?”
You should have got everything ready for the baby sooner! My leaving the hospital was rather unusual. My husband was...
“I Don’t Want to Be a Mum! I Want to Go Out!” – My Daughter’s Confession That Shook Our Family My daughter became pregnant at 15 and kept it a secret for months. My husband and I only found out when she was five months along—abortion wasn’t an option. We never learned who the baby’s father was; she barely remembered his age. We were devastated, but our daughter insisted she wanted to be a mum. I knew she didn’t understand what that meant. After a difficult birth, she quickly lost interest in her son, leaving me to care for both of them. When I begged her for help, she replied, “You love him, so adopt him! I’ll be his sister—I want to go out, have fun with my friends, go clubbing!” We feared postnatal depression, but it turned out she simply felt no maternal bond. We eventually became our grandson’s guardians as our daughter grew distant, leaving at night and ignoring her child. For years, nothing changed—until, suddenly, everything did. Our grandson thrived, and one day his mother’s heart melted. She became a devoted mum, cherishing every moment and declaring, “I’m so happy I have a son—he’s the most precious thing in my life!” At last, our family found peace and happiness.
“I don’t want to be a mum! I want to move out!” my daughter tells me. My daughter fell pregnant...
This Is Exactly What I Did When I Found Two Cruise Vouchers in My Husband’s Pocket—One of Them Was in Another Woman’s Name
Honestly, you wont believe what happened. So, this is what I did when I found two vouchers for a sea...
I Paid the Price for My Son’s Happiness: How I Chose and Won the Perfect Daughter-in-Law for My Beloved Son
I paid for my sons happiness For a long time, I wrestled with the thought, but eventually decided I would...
For About an Hour, I Watched Two Soon-to-Be Parents—Barely Out of Sixth Form—at the Gynaecologist’s Waiting Room Recently, I had an appointment with my gynaecologist. As usual, there was a queue and the doctor was running late. Behind me stood a heavily pregnant girl, about eighteen, accompanied by the soon-to-be dad of the same age. These “parents” paid no mind to the queue and acted as they fancied. The father was loudly giggling up and down the corridor because he was having a son: – Isn’t it brilliant, it’s a boy? Heeeeeeeeeeee… He said this about ten times, then suddenly realised: – Oh, we haven’t named him yet! Let’s name him after one of the doctors! He paced the hallway, reading off doctors’ names and making comments on each. On completing his ’rounds’, he plopped down next to the girl, still giggling. An elderly woman passing by politely asked him: – Young man, would you please calm yourself? The lad looked at her, baffled, and replied: – Granny’s pregnant too! Hoo-ha-ha-ha… His girlfriend giggled softly, both of them with equally vacant expressions. With some effort, I managed not to start an argument with the pregnant girl. Next, the soon-to-be dad launched into a new topic—food. – I’m famished! Ya-ya-ya-ya-ya… – I’m hungry, and it’ll be another half hour in this queue… – Let’s go get sausage rolls! We’ll come back after! – I don’t want sausage rolls. – You’ve become so picky! Hoo-ha-ha-ha… Everyone’s head was pounding from listening to them, but thank goodness, the pair finally left—I don’t know if they went for sausage rolls or pasties, but that was irrelevant. The important part was that they were gone. With horror, I thought about what kind of upbringing their child would get. Chances are, that child will turn out just as poorly raised. Maybe the grandparents will step in, but if they raised these two, I doubt things will be any different with the grandchild.
For nearly an hour, I watched the soon-to-be parents, both barely out of sixth form. Not long ago, I had...
I Used to Accuse My Husband of Living in My House—One Weekend He Packed His Bags and Left
I gave my husband an earful, accusing him of living in my flat. One weekend, he quietly packed his bags...